ГЛИНСЬКЕ ГОРОДИЩЕ СКІФСЬКОГО ЧАСУ В ПОСУЛЛІ
А.В.Гейко
Посулля було досить активно освоєне в скіфську епоху. В цьому регіоні проживало землеробсько-скотарське населення, яке залишило після себе цілу низку поселень, укріплених і неукріплених1, та курганних могильників; останні унікальні для Лісостепу своїми розмірами та густотою розміщення2.
Відомі ці пам’ятки давно. Вже в кінці XIX ст. були зібрані основні дані про їх місцезнаходження, кількість, тощо3, але основна увага була прикута до курганів, які давали досить яскраві знахідки, вражаючи дослідників своєю висотою.Селища взагалі не були відомі, до речі, і донині на жодному з них не проводилися археологічні розкопки, а городища майже не досліджувалися, хоча були відомі такі як Басівське, Глинське, Свиридівське та ін. Можна назвати поодинокі роботи Миколи Макаренка на першому з них.4
Після другої світової війни на даній території, як і на всьому Лівобережжі, активно діють археологічні експедиції різноманітних наукових установ і зокрема ЛВ IA AH CPCP під керівництвом І.І.Ляпушкіна 5 та IA AH України під керівництвом Ф.Б.Копилова і В.А.Іллінської6. Основна увага була звернута на поселення. Ними відкрито ряд нових селищ та городищ, досліджено старі по берегам р.Сули та її правих приток — рік Хмелівки, Ромену, Локні, Многи, Удаю, Сніпороду. Були зняті плани городищ, більш точно визначена їх топографія, подано культурну та хронологічну характеристику тощо. Особливо активно в цьому напрямку працювала відомий археолог В.А.Іллінська. На Басів- ському городищі в 1947, 1957 та 1959 рр. нею проведені археологічні розкопки, що дали цінний матеріал, який стосується різноманітних сторін життя і діяльності тогочасного населення 7.
В останні десятиріччя Посулля вивчають полтавські та сумські археологи — О.Б.Супруненко, І.М.Кулатова, В.В.Приймак. Ними проведені розвідки, в результаті яких відкрито ряд городищ та селищ скіфської епохи та розкопки курганів.
На початок 90-х рр. постало питання проведення в цьому регіоні масштабних археологічних робіт, з метою отримання нових матеріалів, для уточнення загальної характеристики посульської локальної групи пам’яток.З 1992 р. на Посуллі розгортає свою діяльність експедиція „Сула” IA HAH України під керівництвом Ю.В.Болтрика. Нею були проведені розкопки на Свиридівському городищі (керівник В.П.Білозор), і ведуться розкопки на Басівському городищі — одному з основних центрів цієї території9.
На пам’ятки скіфського часу в басейні р.Сули, одного з найцікавіших
районів Дніпровського Лівобережжя, була звернута увага сектору археології та гончарства доби середньовіччя Державного музею-заповідника українського гончарства в Спішному. На одному з городищ, а саме Глинському, розпочаті археологічні дослідження. В 1992 р. тут проведені розвідки, а з 1993 р. ведуться планомірні розкопки.
Городище знаходиться за 1 км на захід від с.Глинськ, поблизу грунтової дороги на с.Хоминці, на мисоподібному останні, що має форму неправильної трапеції, утвореному балками, що впадають у р.Локню, в ур. „Біля хамазею”. Біля західного краю городища по дну однієї з балок протікає струмок. Поселення має іюхилу поверхню зі сходу на захід, досить активно розорюється, в тому числі внутрішній край валу. В східній частині воно руйнується ерозією, тут повністю або частково знищений рів, а місцями й вал; в південній частині при прокладанні нової дороги в с.Хоминці був підрізаний наполовину рів, у результаті чого місцями видно сліди згорілого дерева від оборонних споруд; у західній частині знищується водною ерозією, а в північно-західній пошкоджене глибоким яром, який зараз задернований. Через городище проходить лінія електропередач та підземна телефонна лінія.
Площа городища — близько 14 га. З усіх сторін воно обгороджене валом та ровом. Була виміряна довжина валу, яка становить 1567 м. Він утворений шляхом ескарпування схилів та будівництва дерев’яно-земляних конструкцій, сліди яких у вигляді залишків деревного вугілля і колод, товщиною 4-12 см, виявлені в південній частині городища.
Дерев’яне укріплення, вірогідно, мало форму тину, що підпирався вертикальними стовпами. Стіна, що згоріла під час пожежі, впала на схили ескарпу і в рів, на дні якого земля прока- лилася на глибину до 10 см. Висота валу з внутрішньої сторони — біля 2 м, із зовнішньої 5-8 м, ширина основи 16-18 м. Він збільшений за рахунок ескарпу. Збереглися сліди заплилого рову глибиною до 0,5 м. Передбачуваний в’їзд на городище знаходився з південного боку. Тут висота валу складає 5 м. В центрі західної частини городища існує ще один розрив укріпленної лінії.Територія городища розорюється, культурний шар пошкоджений на глибину 30-40 см. На відстані 10 м від валу є сліди заглибини, звідкіля брали грунт для його насипання. Розпливчатий насип внутрішньої частини валу перекриває культурний шар смугою до 8-10 м, максимальна її товщина 40-50 см. Вона досить багата на знахідки. В центрі городища місцями видно великі шматки обмазки з відбитками прутів ліщини; можливо, це сліди жител. Тут зустрічається найбільше уламків посуду скіфського часу, античних амфор, кістки, виробів з каменю, а також в незначній кількості пізньосередньовічна і сучасна гончарна кераміка.
В 1993-1994 рр. розкоп був закладений в південній частині укріплення, неподалік передбачуваного в'їзду. Його площа 759 кв.м. Розкоп загальний, роботи ведуться шляхом прирізки до вже розкопаної ділянки нових площ, що дасть можливість більш повно прослідкувати заселення городища. Було відкрито 29 ям, одна з них (остання) — найбільш цікава, але поки що повністю не прослідкована. Вона виявлена біля валу і частково ним перекрита. Вивчена
Рис.1.
Знахідки з Глинського городища.
1-5 — вістря стріл;
6-8,10-13,22-33 — порясла;
9 — намистина;
14 — важок;
15 — антропоморфна статуетка;
16,17 — культові „хлібці”;
18-21 — проколки;
34 — стакан.
1-5 — бронза;
6-8,10-17,22-34 - глина;
9 — склопаста; 1
8-21 — кістка.
Рис.2.
Глинське городище. Знахідки.
1-10 — ножі;
2 — вістря стріли;
3,4,8 — шила;
6 — браслет;
8 — булавка;
9 — фрагменти сережки чи браслету.
1,3,4,6-і 1 — залізо;
2 — бронза;
5 — кістка.
ділянка являє собою заокруглений кут з довжиною по лінії сх.-зх. — 940 см, по лінії пд.-пн. — 520 см. В центрі яма має заглиблення неправильної форми, глибиною 50 см, посеред якого йде ще одне, глибиною 55 см. У північній частині ями знаходяться залишки двох печей. Після того, як споруда була залишена, вона використовувалась як сміттєзвалище. З неї походить залізний браслет, з ледь відламаним одним кінцем, інший має сліди потовщення. У верхньому заповненні знайдено 4 вістря стріл: 3 з них трилопатеві, 1 — тригранне, які відносяться до V-IV ст. до н.е.; кістяні проколки, прясла, одне з яких орнаментоване, та ін. Яма дала більше індивідуальних знахідок, ніж увесь розкоп разом узятий.
Біля валу знаходився погріб. Яма в плані має складну форму і нагадує неправильної форми еліпс, до якого з півночі підходить видовжений заокруглений вхід, довжиною 200 см, шириною 100 см, глибиною 20 см. Основна'яма погреба складається з двох камер: західної та східної, розділених материковою перемичкою шириною 1 м. У центральній частині західна камера має розміри 220x180 см, глибину 180 см від материка. Під стіною камери йде підвищення шириною до 70 см, висотою 10 см, в північній частині знаходиться підбій, довжиною 80 см і глибиною 30 см. В східній частині розміщена сходинка шириною 40 см, висотою 20 см. Східна камера має розміри 260x160 см, глибину 160 см. В її північній частині знаходиться підвищення висотою 30 см, шириною 65 см. У південній — заглиблення розміром 120x60x30см. Біля входу до льоху є сходинка шириною 20 см, висотою 20 см.
У південній частині ями №7, що має діаметр 160 см і опущена в материк на глибину 20 см, зафіксовано скупчення глиняної обмазки, дуже зруйноване кротовинами.
Його розміри 130x160 см. Іноді зустрічаються досить великі шматки обмазки, що були зроблені із глини з домішками стебел тонкої довгої трави, які йдуть паралельно один одному, крім того, виявлені перепалені кістки. Судячи зі знахідок, тут знаходилося невелике господарське приміщення, яке опалювалось пічкою. Про призначення інших ям важко щось сказати, їх можна віднести до господарсько-побутових.Комплекс знахідок представлений такими категоріями: вироби з кераміки, заліза, бронзи, кістки, каменю, скла. Серед них чисельно переважають вироби з глини. їх можна поділити на певні види: 1) побутова кераміка; 2) технічна кераміка; 3) культова кераміка.
До побутової кераміки, яка в основному дійшла до нас у фрагментах, належать: горщики, миски, корчаги, покришки, стакани. Серед них переважають перші. Вони мали висоту 8-30 см і більше. За профілем їх вінця розподіляються на прямі, загнуті в середину, слабопрофільовані, профільовані, різкопро- фільовані назовні, прямі з виділеними плічками. Горщики прикрашалися на вінцях, шийці і плічках орнаментом у вигляді пальцьових, нігтьових вдавлень, зашипів, проколів, наколів, вдавлень паличкою або кісткою, наліпним або не- наліпним валиком, що був утворений за рахунок відтягнення зовнішнього краю вінця, врізними лініями. Ці типи орнаменту часто комбінувались між собою. Поверхня горщиків у переважній більшості шерехата, зрідка загладжена.
Товщина стінок ліпних горщиків коливається від 0,5 до 1,2 см, більшість 0,7-1 см. На дні горщиків зустрічаються відбитки злакових культур. За визначенням доктора природничих наук О.П.Пашкевич, вони належать найчастіше просові, рідше ячменеві.
На другому місці стоять миски, висотою до 12 см, діаметром 17-30 см. їх верх плоский або округлий, зрідка потовщений, з виступаючим внутрішнім краєм, плавно загинається до середини. Миски під краєм вінця прикрашались наколами, частина з яких утворює опуклини, або наскрізними проколами. Половина виробів має шерехату поверхню, чверть — горбкувату, інші — загладжену або навіть лисковану.
Фрагментів корчаг і стаканів небагато. Вони виготовлені з доброго глиняного тіста, мають загладжену або і лисковану поверхню.Покришки світло-коричневого кольору, добре загладжені, діаметром до 20 см, товщиною 1-2 см, зрідка прикрашалися пальцьовими вдавленнями на зов-нішній стороні.
Гончарні вироби виготовлялися із глини, до якої додавали домішки у вигляді шамоту, піску, жорстви, органічних решток для того, щоб зменшити усадку і розтріскування, які вели до браку. Для їх виробництва гончарний круг не використовували. Малі вироби формувались з одного шматка глини, у великих — з нього виготовлялося лише дно, а далі йшов процес наліплювання шматків глини.
До технічної кераміки можна віднести прясла конічної, біконічної форми, часто зі зрізаною основою, закруглено-біконічні, сферичні, фігурні у вигляді корчаги, з діаметром 1,7-3,0 см. Грані біконічних прясел плавно закруглені, інші мають чітко виражене ребро, діаметр отворів 0,35-0,70 см; три прясельця мають маленькі розміри 1,4x1,8 см і наближаються до намистин. їх колір коричневий, сірий, чорний, розмір 1,4-3,0 см. Зрідка вони орнаментувалися вертикальними або хвилястими лініями, які іноді заповнювалися білою пастою (рис. 1,22-33). З глини виготовлялися конуси та важки сферичної форми з широкими отворами. їх розміри відповідно 5-12 см та 6-8 см (рис. 1,74).
До культової кераміки можна віднести глиняні моделі хлібців та фрагменти культового посуду дуже маленького розміру. Однією з перших на По- суллі знайдена антропоморфна статуетка без виражених ознак статі, що досить добре збереглася. Вона має розміри 9,6x7,8 см. Виліплена з одного шматка глини, пальцьовими вдавленнями виділені очі і ніс, руки і ноги фігурно передані конічними відростками (рис. 1,75).
Із залізних виробів знайдені 3 шила, 2 ножі, один з них — із горбатою спинкою, браслет, цвяхоподібну залізну шпильку, фрагмент сережки чи браслету (рис. 1,3,4,6).
До виробів із бронзи відносяться 6 вістер стріл: два з яких тригранні, чотири трилопатеві, що датуються V-IV ст. до н.е.
З кістки виготовлені проколки та намистина. Остання розміром 2,3 см, товщиною 1,1 см, діаметр отвору 0,7 см; прикрашена 5-ма врізними лініями. Деякі кістки мають сліди рубання та свердління (рис. 1,5;2,18-21).
Було виявлено також 2 великих фрагменти кам’яних зернотерок, розтиральники, метальні сферичні камені.
До античного імпорту належать: склопастова намистина світло-коричневого кольору з голубими вічками, дуже потерта від довгого вжитку, фрагменти великої скляної намистини та уламки грецьких амфор, яких виявлено значно менше, ніж на Басівському городищі.
Антропологічний матеріал представлений поодинокими кістками, хребцями, фрагментами людських черепів. Останні найчастіше зустрічаються біля валу. Можна припустити, що людські голови виставлялися на валу для залякування ворогів.
Види домашніх і диких тварин на Глинському городищі були визначені науковим співробітником IA HAH України О.П.Журавльовцм. За кількісним і процентним відношенням тварини розподіляються так:
| Назва | молоді | напІвдорослі | дорослі | кількість особин |
| Бик свійський | 10 | 3 | 20 | 33 |
| Вівця свійська | 2 | 2 | 4 | |
| Коза свійська | 4 | 4* | ||
| Вівця та коза | 8 | 4 | 4 | 16 |
| Свиня свійська | 12 | 10 | 7 | 29 |
| Кінь | 5 | 17 | 22 | |
| Собака | 9 | 9 | ||
| Заець-русак | 2 | 2 | ||
| Вовк | 1 | 1 | ||
| Лисиця | 1 | 1 | ||
| Бурий ведмідь | 1 | 1 | ||
| Кабан | 1 | 1 | ||
| Олень звичайний | 1 | 1 | ||
| Лось | 1 | 1 | ||
| Всього І | І 35 | 19 І | І 71 І | ■ 125 |
*— 3 них 2 самця і 2 самки.
На першому місці у господарстві місцевого населення знаходилась велика рогата худоба — 26,4%, за нею йдуть свині — 23,2%. Мисливство значної ролі в цей час не відігравало. Крім того, в одній із ям була знайдена луска риби, що свідчить про зайняття жителів городища рибальством.
У пізніші часи на поселенні проживало зарубинецьке та черняхівське населення, яке залишило після себе фрагменти ліпного та гончарного посуду — горщики, миски, миски-вази тощо, та уламки амфор римського часу. Місцеві вироби мають сірий, чорний, сіро-чорний колір, в половини з них шерехата поверхня, інші лисковані. Глина добре відмулена, іноді з домішкою піску. Вінця профільовані, на шийці, плічках і тулубі зустрічається орнамент у вигляді врізних ліній та пружок.
Література
1. Сидоренко Γ.O.t Махно Є.В., ТелегІн ДЯ. Довідник з археології України. Полтавська обл. — K.: Наук, думка, 1982. — 107 с.
2. Ильинская В.А. Скифы Днепровского лесостепного Левобережья. — К.: Наук, думка, 1968. — С.5-19.
3. Макаренко Н.Е. Городища и курганы Полтавской губернии. — Полтава, 1917. — 105 с.; Падалка Л.В. О древних городках, городищах и насыпных валах на территории нынешней Полтавской губернии / / Tp. ПУАК. — Полтава, 1905. — Вып.1. — С.214; Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы, находящиеся в басейне р.Сулы // Tp. XI АС. — M., 1912. — Т.1. — С. 404-456.
4. Макаренко Н.Е. Археологические исследования 1907-1909 года / / ИАК. —
СПб., 1911. — Вып.43. — С.1-130. ’ -
5. Ляпушкин И.И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа: Археол. разыскания о времени заселения Левобережья славянами // МПА. — M.: Изд-во АН СССР, 1961. — №104. — 382 с.
6. Іллінська В.А. Розвідка пам’яток скіфського часу на Посуллі (1946 р.) / / АП УРСР. — K., 1949. — Т.2. — С.139-148.
7. Іллінська В.А. Верхньосульська експедиція 1947 р. / / АП УРСР. — K., 1952. — Т.4. — С.34-42; Ильинская В.А. Познескифский слой Басовского городища / / КСИА AH УССР. — K., 1961. — Вып.11. — С.59-63; Іллінська В.А. Басівське городище / / Археологія. — K., 1965. — Т.18. — С.48-76.
8. Кулатова LM Городище скіфського часу поблизу Клепачів / / ТДП другої Полтавської наукової конференції з історичного краєзнавства. — Полтава, 1991. — С.7375; Кулатова LMt Супруненко О.П. Проблематика скіфського часу в археологічних дослідженнях Полтавського обласного центру археології 1994 року / / Проблемы археологии, древней и средневековой истории Укра ины: Международная научная конференция / ТД. — Харьков, 1995. — С.51-53.
9. Болтрик Ю.В., Бунятян К.П. Розкопки на Басівському городищі. / / АДУ 1992 р.
— К., 1993. — С. 17-19; Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. Басовское городище — центр посульського узла памятников эпохи раннего железа / / Проблемы археологии, древней и средневековой истории Украины: Международная научная конференция / ТД.
— Харьков, 1995. — С.4446.