ЕПОХА ФЕОДАЛІЗМУ
У IX ст. склалася могутня ранньофеодальна держава — Київська Русь. Утворенням Давньоруської держави було завершено важливий історичний період у житті східнослов’янських племен І тисячоліття н.
е. Про політичну та воєнну боротьбу київських князів IX ст. за роширення території і зміцнення давньоруської держави розповідається в літописах. Під 885 роком літописець зазначив, що київський князь Олег «...с уличи и тиверци имяще рать» [96, с 21].Попередню племінну автономію, що існувала на слов’янських землях приблизно до IX ст., остаточно скасував київський князь Володимир Святославович. Для зміцнення політичної влади київських феодальних верхів він замінив племінні династії представниками київського великокнязівського роду. У складі Київ- сього князівства давні землі Поділля перебували понад 200 років.
Входження території лісостепового Подністров’я й Південного Побужжя до складу Київської Русі значно прискорило економічний і культурний розвиток слов’янського населення цього регіону. Різко збільшується кількість населених пунктів, виникають ранньофеодальні міста. Говорячи про уличів і тиверців Подністров’я, анонімний баварський автор — географ II половини IX ст. зазначав, іцо «численний народ уличів має 318 міст, а... народ тиверців—148 міст». Включення їх до складу Київської Русі означало зміцнення південно-західних кордонів великої ранньофеодальної держави [139, с. 235—236].
В середині XII ст. н. е. територія історичного Поділля входить до складу Галицької Русі, а з 1199 р.— до Галицько-Волинського князівства. Серед давньоруських центрів XI—XIII ст. н. е. у Подністров’ї важливу роль відігравали такі давні міста, як Галич, Теребовля, Василів, Хотин, Бакота, Ушиця, Каліус, Ka- м’янець та ін. У межиріччі верхів’їв Південного Бугу та Тетерева, між Київською та Галицько-Волинською землями, були розташовані важливі центри Болохівської землі. Серед міст Боло- хівського князівства важливе місце посідали Болохів, Губин, Кудин, Божський, Меджибіж та ін.
Крім головних давньоруських центрів, згадуваних у літописах, на землях лісостепового Подністров’я й Побужжя було й чимало безіменних населених пунктів, історія яких з’ясовується тільки при вивченні археологічних матеріалів. Писемні документи про них мовчать. Серед археологічних пам’яток Подністров’я й Побужжя велике місце займають давньоруські селища і городища IX—XIII ст.— рештки феодальних замків та міст (рис. 28).