Духовний світ скіфів і сарматів.
Скіфи та сармати зробили величезний внесок у розвиток світової культури. Завдяки їхній близькості до античної цивілізації в писемних джерелах залишилося дуже багато відомостей про духовне життя цих народів.
Особливо цікавими перед нами постають скіфи./ скіфи, й сармати мали розвинуту міфологію. Відомі міфи про походження скіфів, культи божеств (очевидно, зведених до єдиного «державного» пантеону). Греки ототожнили ці божества зі своїми: Табіті — з Гестією, Папая — із Зевсом, Ani — з Геєю, Гойтосира — з Аполлоном, Аргімпасу — з Афродітою, Тагимасада—з Посейдоном. На чолі пантеону стояли Табіті (судячи з усього, найважливіша з-поміж скіфських богів), Папай, AnL В сарматів верховним божеством була, можливо, богиня родючості Астарта, пов’язана з культом Сонця й коня. Іншим їхнім відомим богом був Танаїс.
У зв'язку з величезною роллю війни в житті скіфів і сарма- тів та наявністю у їхньому суспільстві потужного прошарку воїнів значне місце належало богу війни, символом якого висту-, пав меч. Скіфи споруджували жертовники з хмизу із прикріпленим нагорі старовинним залізним мечем, а сармати встромляли меч у землю й поклонялися йому. Постійні військові сутички, пошуки шляхів виживання у боротьбі проти ворогів послужили, вочевидь, основною причиною виникнення мистецтва, що одержало назву скіфського (скіфо-сибірського, скіфо- фракійського) й сарматського звіриного стилю. Він полягав у зображенні хижаків, сцен їхньої боротьби, шматування ними здобичі, руху в цілому, в тому числі й кругового. Значна частина таких зображень на предметах із коштовних^ матеріалів (насамперед із золота), знайдена в найбільших скіфських курганах (Гаймановій, Товстій могилах та інших), може бути пояснена скіфськими міфами. Існує думка, що певна кількість коштовних предметів у звіриному стилі виготовлена скіфськими та сарматськими майстрами. Проте під впливом на скіфську культуру греків із VI ст.
до н. е. значення звіриного стилю зменшується (в сарматів мало місце його своєрідне відродження), поширюються зображення сцен із грецьких міфів. Чи не найкращим доказом цього є чотири однакових обкладки торитів (сагайдаків) із зображеннями сцен із «життя Ахілла», що походять із різних курганів — Чортомлика, Іллінецького, Мелітопольського, П’ятибратнього.У скіфів та сарматів збереглася основна частина рис поховального обряду, які утвердилися ще в епоху бронзи: два призначення поховального обряду (одне — для знаті, друге — для простолюду), астральна й космічна символіка, котра забезпечувала потрапляння душ на небо, антропоморфні скульптури тощо. Останнім часом зроблено висновок щодо ритуального характеру пограбувань курганів скіфів і сарматів ще на стадії їх добудови, оскільки предмети, забрані з могили, вважалися священними.
Очевидно, найважливіше значення духовної культури скіфів і сарматів полягало в тому, що вона стала своєрідним містком між Азією та Європою, між давниною й сучасністю, зберігши частину рис ранньозалізного віку.
за поєднання ресурсів Степу й Лісостепу. Надалі центр життя перемістився до землеробсько-ремісничого Лісостепу і прогрес у цілому забезпечувало поєднання ресурсів Лісостепового й Поліського районів. Протягом епохи раннього заліза кам'яні знаряддя остаточно поступилися металевим, досягла максимуму можливого й показала свою дальшу неспроможність система експлуатації праці рабів. Поява в той час численних писемних джерел про життя стародавнього населення українських земель здійснила справді революційний переворот у можливостях дослідження історії наших предків.
Рекомендована література
Археологія Української PCP: У 3 т. K., 1971. Т. 1—2. Археология Украинской ССР: В 3 т. K., 1985—1986. Т. 1—2. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. K., 1983. Геродот. История. JI., 1972.
Граков Б. Н. Ранний железный век. M., 1977. Мозолевсъкий Б. М. Товста Могила. К., 1984.