Доба пізньої бронзи на Україні поділяється на два періоди: сабатинівський (1600-1200 рр. до Р.Х.) та білозерський (1200-900 рр. до Р.Х.) [Тереножкин, 1965].
До сабатинівського періоду відносяться такі археологічні культури: Східнотши- нецька (пізній етап), Білогрудівська (ранній етап), Ноа, Сабатинівська, зрубна (Бережнівсько-Маївська).
До білозерського періоду відносяться культури Гава-Го- ліградська, Висоцька, Білогрудівська, Білозерська, Бондарихінська, пізньозрубна [Археологія УССР, 1985]. Усі ці культури мали комплексне землеробсько- скотарське господарство у лісовій і лісостеповій зонах та скотарсько-землеробське господарство у степовій зоні.Для металургії цього періоду було характерне широке використання олов'яних бронз та техніки лиття у кам'яні (виготовлені переважно з талькових сланців) ливарні форми. Такі форми дозволяли отримувати досить велику кількість високоякісних відливок (до 100-150 шт. в одній ливарній формі), які не потребували великої ковальської доробки. Високі ливарні якості олов'яних бронз та використання кам'яних ливарних форм сприяли швидкому розвитку бронзоливарного виробництва на Україні за доби пізньої бронзи. До цього часу відноситься переважна більшість знахідок ливарних форм та скарбів металевих виробів. Підґрунтя цього стрибка у металургійному виробництві, як вже відмічалось, сформувалось на базі виробництва культур ранньої бронзи, перш за все, на основі металургії культур шнурової кераміки та катакомбних [Клочко, 1994a; Klochko, 1994b].
Карта 5. Культури доби пізньої бронзи (1600-900 ВС).
