БУГО-ДНІСТРОВСЬКИЙ НЕОЛІТ
Приблизно у VI—V тисячоліттях до н. е. племена, які населяли територію лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя, вступили в останню фазу кам’яного віку — новий кам’яний вік (неоліт), який тривав на території краю до рубежу IV— III тисячоліть до н.
е. Епоха неоліту знаменувала докорінні зміни в історії лісостепових племен Південно-Східної Європи. З цією епохою пов’язана поява нових форм господарства — скотарства та землеробства. В епоху неоліту на землях лісостепового Подністров’я й Побужжя та в інших суміжних районах було приручено основні види тварин: бика, свиню, вівцю і козу. Лише коня було одомашнено трохи пізніше, на початку епохи міді-бронзи. Населення межиріччя Південного Бугу й Дністра, як показують матеріали досліджень, займалося примітивним землеробством. Племена вказаного регіону раніше, ніж їхні північно-східні сусіди, навчилися вирощувати культурні злаки. В епоху неоліту були поширені, головним чином, ячмінь та пшениця. Ці рослини вперше почали культивуватися на Передньому Сході, звідки потім проникли в Європу і, зокрема, на Україну [126, с. 29].При розкопках неолітичних поселень Буго-Дністровського межиріччя знайдено найдавніші знаряддя для обробітку землі — рогові мотики. Ці знаряддя мали отвір для насадження їх на дерев’яну рукоятку. Давні землероби Подністров’я та Південного Побужжя використовували як мотики спеціально виготовлені і шліфовані з каменю знаряддя, подібні до сокири. Одна грань у цих знарядь землеробства рівна (для зручності скріплена з рукояткою), а друга — опукла. Таким чином, у неолітич-
них племен Поділля були поширені рогові та кам’яні мотики Знайдено й перші кам’яні зернотерки—переконливе свідчення розвитку землеробства. Про це свідчать також окремі відбитки зерен злакових у глині керамічного неолітичного nocvav [126, с. ЗО]. У
Поява сокири дала змогу обробляти дерево, що необхідно було в житловому та господарському будівництві, а також у виготовленні човнів-довбанок.
Характерним для неолітичної епохи у межиріччі Дністра і Південного Бугу та інших суміжних районах є винайдення й поширення глиняного посуду. Винайдення кераміки було величезним досягненням родоплемінних колективів неоліту.На території історичного Поділля від доби неоліту залишилися пам’ятки буго-дністровської культури. Старожитності цього періоду виявлено на території межиріччя Південного Бугу та Дністра.
Буго-дністровська культура характерна для південно-західних проявів неоліту, який складався на порубіжжі з племенами балкано-дунайського ареалу [47, с. 28].
Найбільш характерні пам’ятки буго-дністровської культури досліджені В. М. Даниленком поблизу с. Скибниці Тростянець- кого району Вінницької області. Одна з них — поселення сезонного типу на Базьковому острові. Воно розкопане майже на всій площі (понад 300 м2). Поселення — багатошарове. У верхньому шарі виявлено залишки трьох тимчасових наземних жител розміром 7?3 м, речовий інвентар — ліпну гостродонну керамічну посудину, глибоку глиняну чашу із складним меандро- вим орнаментом, а також прямостінну чашу, прикрашену по вінцях горизонтальними лініями, а по корпусу— спиральним орнаментом.
Під цим шаром, прикритим стерильним прошарком,— ще два культурних горизонти неолітичного часу. Серед об’єктів цих нашарувань крім кераміки знайдено типовий крем’яний та кістяний неолітичний інвентар. Привертають увагу, зокрема, виготовлені з рогу оленя мотики кайловидного типу. Очевидно, неолітичне поселення на Базьковому острові було тимчасовим. Про це свідчать так звані стерильні прошарки.
Неподалеку від Базькового острова було відкрито залишки поселення на Митьковому острові, де простежено три послідовні культурні нашарування доби неоліту.
Одним з давніх об’єктів неолітичної буго-дністровської культури є поселення Сокільці II. Воно розташоване в околицях с. Сокільці Гайсинського району Вінницької області. Ця пам’ятка, як і інші поселення цього району — Сокільці І, знаходиться на надзаплавній терасі лівого берега Південного Бугу [47, с.
78]. Тут простежено два неолітичних нашарування, що залягали у товщі жовтуватого суглинку. У східній частині поселення було виявлено, серед інших знахідок, розвал великої глиняної посудини (висота до 70 см, діаметр вінця — близько 50 см). Розчистка показала, що це давній керамічний котел, який був вкопаний нижньою частиною в землю [47, с. 81].,Крім цих неолітичних поселень, на Південному Бузі відомі й інші пункти, пов’язані з історією неолітичних племен буго- дністровської культури. Це неолітичні поселення ЗаНЬКіВЦІ II, Сокільці VII, Шимановське, Глинське, Мельнича Круча, Гай- ворон-Поліжок, Шуровці, Самчинці, Чернятка, Хмільник, Сав- рань та ін.
Перші пам’ятки буго-дністровської культури відкрито і на Дністрі в районі с. Сороки (дослідження В. І. Маркевича). Речовий інвентар цього дністрянського неолітичного селища дуже близький до синхронних старожитностей Південного Бугу. На території Подільського Подністров’я відомі й інші неолітичні місцезнаходження буго-дністровської культури. Це піз- ньонеолітичні пам’ятки поблизу с. В. Слобідка Кам’янець-По- дільського району Хмельницької області (відкрито у 1945 р. П. Й. Борисовським), сіл Перебиківці Заставнянського і Гор- дівці Хотинського району Чернівецької області (відкриті О. П. Чернишом у 1950 р.).
В районі Подністров’я простежується контакт буго-дніст- ровських неолітичних племен з їхніми південно-західними сусідами — носіями культури лінійно-стрічкової кераміки. Про це свідчать матеріали неолітичних поселень сіл Новосілка і Торсь- ке Заліщицького району Тернопільської області, а також в с. Звенячин Заетавнівського району Чернівецької області.
Дослідження пам’яток буго-дністровської неолітичної культури показали, що основу виробництва на Південному Бузі і на Дністрі в ті часи становили крем’яні знаряддя, а техніка розщеплення та обробки кременової сировини досягли тут винятково високого рівня. В побуті неолітичних племен використовувались крем’яні ножевидні пластини, скоблі для обстругування різних кістяних і рогових знарядь, наконечники лучкових свердел, проколки, наконечники стріл, різці, а також вкладиші геометричних і пластинчастих форм, скребки округлих обрисів.
Всі елементи крем’яного інвентаря неолітичних пам’яток буго-дністровської культури мають своїх безпосередніх попередників у комплексах місцевих пізньомезолітичних пам’яток.Про рівень технічного розвитку неолітичних племен буго- дністровської культури свідчать і знаряддя з рогу та кістки, які використовувались для обробки грунту. Кістяні мотики буго-дністровської культури настільки численні й типові, що разом з своєрідною керамікою є характерною ознакою культурного розвитку неолітичних племен. Свідченням розвитку моти- кового землеробства у неолітичних буго-дністровських племен € і кремневі пластинчасті вкладиші для жниварських ножів та серпів, а також знахідки невеликих кам’яних зернотерок [47, с. 162] (рис. 4).
Отже, археологічно зафіксовано перші етапи мотикового землеробства, які розвивалися у племен буго-дністровської неолітичної культури. Населення буго-дністровської культури знало Й іншу галузь первісного відтворного господарства—скотарство. За економічним значенням воно стояло нижче за землеробство. Серед фауністичних решток історичного Поділля є кістки оленя й кабана, а також і домашніх тварин—бика, свині, собаки. Певне місце в господарстві буго-дністровськнх племен займали полювання й рибальство. З мисливських знарядь тут були поширені рогові наконечники дротиків, кістяні кинджали, мікролітичні крем’яні наконечники для стріл. До рибальських знарядь належать кістяні гачки, блесни і ін. Нарешті, неолітичні племена межиріччя Південного Бугу та Дністра знали зби-
Рис. 4. Знахідки з пам’яток неоліту (буго-дністровська культура):1
1 — призматичний нуклеус (Сокільці VI); 2, З — крем'яні пластинки (Сокільці VI): 5—7 — складені серпи в кістяних оправах; 4, 8, 9 — кайловидні мотики з рогу оленя (Сокільці VI); 10—12 — керамічний посуд (Сокільці II); 13 — зернотерка.
ральництво. Це підтверджують часті знахідки на давніх поселеннях, у заглибеннях, скупчень раковин річного молюска «ипіо».
Житла буго-дністровських неолітичних племен, як показали розкопки, були в основному наземними. Вони мали кам’яні вогнища, стіни зведені з обплетеного дерев’яного каркасу, обмазані глиною, а також двоскатну покрівлю [47, с. 166].
Значним досягненням було виготовлення різноманітного глиняного посуду і примітивних виробів прядіння та ткацтва. Новими були вже відзначені досягнення в галузі будівельної техніки. Всі ці новини в побуті та культурі знаменували перехід до неолітичного відтворного господарства. А значення останнього важко переоцінити. Недарма радянські дослідники говорять про «неолітичну революцію» в історії первісного су-
спільства, настільки важливими й разючими були ті зміни, що сталися у господарстві, побуті та культурі неолітичних племен 172]..... -
Археологічні комплекси буго-дністровської неолітичної культури відбивають процес дальшого формування й розвитку тих осередків суспільної організації, що відомі як парні родини -— сім’ї, які могли складатися лише з представників різних родів. Невеликі розміри поселень не дають можливості говорити про проживання в них цілих родів і тим більш — племен. Поселення буго-дністровської культури складалися, мабуть, з невеликих груп одного племені. Групи неолітичних поселень із земельними ділянками, які до них прилягають, представляють, очевидно, території, які були під юрисдикцією племені. Отже, у період розвитку буго-дністровської неолітичної культури на території Поділля вищою ланкою у суспільстві була матріархальна родоплемінна організація, яка виникла ще в епоху пізнього палеоліту. Суспільна організація населення буго-дністровської культури являла собою масив давніх землеробських племен, які в зв’язку з мотиковим землеробством складались з невеликих парних родин.
Етнічна історія буго-дністровських неолітичних племен завершального періоду збігається загалом з давньою мовною єдністю — індоєвропейською. Мається на увазі та частина індоєвропейців, що розселялася в добу пізнього неоліту та міді на території Південно-Східної Європи. Дальший розвиток індоєвропейського населення — історичного попередника багатьох пізніших європейських племен і народів — припадає на землях Поділля вже на добу міді та бронзи (IV—Il тисячоліття до н. е.).