Археологічні пам’ятки давньоруського села.

Важливе значен­ня для розуміння поземельних відносин і всього характеру фео­дального суспільства Київської Русі має вивчення села, його на­селення, культури, форм господарства. Однак писемні джерела дуже скупо повідомляють про давньоруське село.

Давньоруські сільські поселення як окрему категорію пам’я­ток почали вивчати лише з 30-х років XX ст., коли під час бу­дівництва Дніпрогесу були відкриті селища Кічкас та Стара Ir- рень. З 50—70-х років почалися планомірні роботи по дослі­дженню цієї категорії пам’яток. Вже відкриті і розкопувались сільські поселення у Середній Наддніпрянщині (Лопутьки, Ko- марівка, Григорівна та ін.) та в інших регіонах України. He- укріплені селища виявлені по всій лісостеповій та лісовій зоні Східної Європи. Топографічні умови їхнього розміщення досить різноманітні, що свідчить про широке освоєння різних типів ландшафтів, різні системи землеробства. Різняться вони й розмі­рами. Відомі великі селища, в яких налічується до 100 садиб, середні (20—ЗО садиб) й малі (2—3 садиби). В конструкції жи­тел, печей у різних районах України відбилися певні етногра­фічні особливості. Так, на західних територіях, як і в попередні часи, вживалися печі-кам’янки, в Середньому Подніпров’ї широ­ко представлене будівництво глинобитних жител. Але з’являю­ться й нові риси в будівництві. Перш за все, це більш широке використання на Півдні зрубних конструкцій. Як показали роз­копки в с. Комарівці, в XI—XIII ст. заглиблені житла змінюють наземні, будуються житла на підклітях (хутір Половецький, Ko- марівка), з’являються двокамерні житла. В селищах виявлено залишки виробничих приміщень, пов’язаних із заняттям земле­робством (складські приміщення для зерна тощо).

. Досліджені й різні галузі сільських ремесел. Особливо широ­кого розповсюдження набули залізоробне виробництво, коваль­ська справа. На спеціалізованих поселеннях займалися видобут­ком та обробкою заліза.

На південних поселеннях частіше зустрічаються предмети озброєння, що пояснювалося конкретними історичними умова­ми — постійною воєнною небезпекою з боку кочовиків.

Знахідки знарядь праці, виробництва на сільських поселен­нях відображають побут землеробського населення, матеріальна культура якого генетично пов’язана з культурою місцевого на­селення попередньої доби. В матеріальній культурі окремих ра­йонів спостерігаються наступність і культурні традиції.

Разом з тим нова епоха привнесла в соціальну характеристи­ку сільського населення чимало нового. Феодалізація призвела до утворення різних категорій сільських поселень, про що свід­чать і писемні джерела.

Територіальна структура сільських поселень відтворює певні риси общинного землекористування, які можуть бути співстав­лені із «верв’ю» «Руської Правди» — селянською територіаль­ною общиною.

* * *

Київська Русь — одна з найбільших і наймогутніших держав середньовічної Європи — сформувалася внаслідок тривалого сто­ричного розвитку східнослов'янських племен. Вона проіснувала з X ст. по 30-ті роки XII ст. як ранньофеодальна монархія, а по­тім до 40-х років XIII ст.— як федерація князівств, залишивши яскравий слід в історії східнослов'янських народів і всієї Європи.

У писемних джерелах історія Київської Русі розкрита досить повно. Однак є багато питань, які можуть бути висвітлені пов- ною мірою лише завдяки археологічним дослідженням. До них належить проблема давньоруського міста. Археологічні мате­ріали дозволили визначити три етапи їхнього становлення: пер­ший— утворення міжплемінних центрів (V—VII ст.), другий — утворення ранньофеодальних міст ранніх держав (друга поло­вина VIII—IX ст.), третій — утворення феодальних міст різними шляхами (X—XIII ст.), що вело до формування певної їх ієрар­хії у системі держави.

Археологічні дослідження міст Півдня Русі дали можливість розкрити їхні особливості (аграрний характер, зв'язок із сіль­ською округою), виявили високий рівень розвитку міського ре­месла та торгівлі, особливості містобудівництва, монументаль­ної архітектури, масової забудови. Багато нового дали дослі­дження древнього Києва, Галича, Звенигорода, Чернігова, Пере­яслава та інших давньоруських міст на території України.

Археологічні дослідження мали велике значення для вивчен­ня господарства Київської Русі, поземельних відносин, форм феодалізації. Важливим джерелом для вивчення цього питання залишаються сільські поселення Давньої Русі.

Дослідження скарбів, монет, імпортів дає можливість глибше вивчити розвиток торгівлі, шляхів сполучення, економічних та культурних зв'язків з сусідніми народами.

Археологія свідчить, що напередодні монголо-татарської на­вали Русь була однією з високорозвинених держав середньовіч­ної Європи. Спустошення і загибель основних міст та населених пунктів під час навали, особливо в південній Русі, на довгий час затримали поступальний розвиток країни.

Рекомендована література

Арциховский А. В., Тихомиров М. Н. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1951 г.) M., 1953.

Бліфельд Д. 1. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. К.» 1977.

Вознесенская Г. А. Кузнечное ремесло // Новое в археологии Киева, K., 1981.

Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской. К., 1966. Гончаров В. К. Райковецкое городище. К., 1950.

Греков Б. Д. Киевская Русь. M., 1953.

Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т. К., 1991. Т. 1.

Даркевич В. П. Произведения западного художественного ремесла в Во­сточной Европе//Свод археол. источников. M., 1966. Вып. E 1—57.

Довженок В. И. Землеробство Давньої Русі. K., 1961.

Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. K., 1991. Т. 1.

Kapeep М. К. Древний Киев: В 2 т. M., 1960.

Килиевич С. Р. Детинец Киева IX — первой половины XIII вв. К., 1982. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие // Свод археол. источников. M., 1966. Вып. E 1—36.

К \^7\^Я^ & Грошовий обіг на території України доби феодалізму.

Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. K., 1987.

Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. M., 1968.

Петров В. П. Історична топографія Києва//Історичні джерела та їх використання. K., 1964.

Русанова И. П. Курганы полян X—XII вв.//Свод археол. исследова­ний. M., 1966. Вып. E 1—24.

Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. M., 1982. Тихомиров М. Н. Крестьянские и городские восстания Руси. M., 1955. Толочко П. П. Древний Киев. К., 1983.

Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздроблен­ности XII-XIII вв. К., 1980.

Толочко П. П. Древняя Русь. К., 1985.

Харламов В. О. Київська садиба X ст.//Археологічні дослідження ста­родавнього Києва. K∙, 1976.

Шапова Ю. Л. Стекло Киевской Руси. M., 1972.