ЗМІЦНЕННЯ СТАЛІНСЬКОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ У 30-Х РОКАХ
Ця тема є узагальнюючою щодо трьох попередніх. Абітурієнт повинен показати, як у ході індустріалізації, колективізації і так званої "культурної революції" утверджувався в Радянській Україні тоталітарний режим.
Особливу увагу необхідно звернути на розширення соціальної бази, на яку він опирався. Глибокі соціальні зрушення у житті робітничого класу, селянства, "колективізація" праці, насильство, страх, знищення кращих працівників призвели до загрози виродження українського народу як нації. Побут, традиції і звичаї українського села були значною мірою зруйновані. Розширення адміністративного апарату - опори сталінського режиму - вело до зростання чисельності службовців, їхня кількість збільшилася з 1928-го по 1940 р. майже у 4 рази.У 30-х роках вся повнота влади в CPCP була сконцентрована у Москві. Національні республіки втратили, по суті, останні ознаки суверенності. В центрі і на місцях повними господарями стали партійно- бюрократичні апарати. Центральне місце у їх складі займали репресивні органи. В Радянській Україні репресивні органи активно діяли і в 20-х роках, а в 30-х вони значно зросли і незмірно розширили сфери свого впливу, поставивши під фактичний контроль усе суспільство.
З поверненням в Україну П. Постишева на чолі ДПУ знову став В. Балицький, відомий своїми жорстокими репресіями у минулому. Водночас було усунуто одного з ініціаторів політики "українізації" М. Скрипника. В Радянську Україну прибули тисячі російських функціонерів. У репресивний механізм було введено "удосконалення". У 1934 р. ДПУ об'єднують з наркоматом внутрішніх справ. Для здійснення репресивних позасудових заходів при наркоматі створено Особливу нараду, а за її зразком так звані "трійки" на місцях. У грудні 1934 р. спеціальною постановою ЦВКСРСРдля ведення справ з приводу так званих "терористичних актів" встановлювався термін 10 днів, відмінялася участь у справах прокурорів та адвокатів, право на помилування, вища міра покарання здійснювалась одразу після оголошення вироку.
Склалася практика винесення вироку за списками.Репресії тепер були спрямовані не лише на інтелігенцію, робітників, селян, ай на службовців, апаратних працівників, членів компартії, військових. Страхітливих рис набрали "чистки" партії. За звинуваченнями в націоналізмі жертвами "чисток" стали понад 15 тис. відповідальних працівників. Між січнем 1933-го та січнем 1934 р. КП(б)У втратила близько IOO тис. членів. Майже всіх усунутих з посад розстрілювали або висилали. Навіть Л. Троцький визнавав, що "ніде репресії, чистки, приниження і взагалі всякого роду бюрократичне хуліганство не набрали таких страхітливих розмірів, як на Україні, у боротьбі з могутніми прихованими прагненнями українських мас до більшої свободи й незалежності".
Керівництво ЦК КП(б)У зробило спробу обмежити масштаби репресій, але цим лише накликало кару на себе. Спочатку був усунутий Постишев, і в Україну прибули 3 особистих представники Сталіна - В. Молотов, М. Єжов та М. Хрущов. Сталін прийняв рішення ліквідувати партійно-державне керівництво України. Було розкрито "Націоналістично-фашистську організацію України" начолі з П. Любченком, Г. Грицьком та А. Хвилею. Наприкінці 1937 р. - на початку 1938 р. із 62 членів ЦК КП(б)У було репресовано 55, з 11 членів Політбюро вцілів лише один. Загинули всі 17 наркомів українського уряду. Репресій зазнали близько 37% членів КП(б)У, тобто близько 170 тис. осіб.
У 1937 р. репресії вдарили по військових. Загинули командуючі військами Київського і Харківського військових округів, всі командири корпусів і половина командирів полків. Серед репресованих були відомі червоноармійські командири Й. Є. Якір, 1.1. Гаркавий, Є. І. Ковтюх, 1.1. Федько, Д. А. Шмідт, Б. М. Думенко таін. Загалом у Київському та Харківському військових округах тільки протягом червня 1937 - жовтня 1938 р. було безпідставно репресовано понад 150 осіб командного складу вищого рангу.
У таких умовах ЗО січня 1937 р. в радянській Україні була прийнята Конституція Української PCP, до неї увійшли всі положення Конституції CPCP, прийнятої 5 грудня 1936 р., і лише побіжно відзначалися національні, господарські та культурно-побутові особливості республіки.
Між проголошеними правами і реальністю була прірва. Реальна практика тоталітаризму сталінщини перекреслювала демократичність Конституції.Конституція УРСР засвідчувала дальше наростання централізаторських тенденцій в CPCP. Згідно неї, в УРСР діяло лише 8 республіканських наркоматів, і то переважно другорядного значення. Закони CPCP були обов'язковими на території УРСР. "Українізація" зводилася нанівець, наука і культура зазнали розгрому, незабаром було ліквідовано всі українські школи, клуби, газети за межами республіки.
У січні 1938 р. на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У прийшов М. С. Хрущов, а вже у квітні вийшла постанова ЦК, у якій навчальні заклади національних меншин були оголошені осередками буржуазно-націоналістичного впливу і тому ліквідувалися. В 1939 р. скасовано національні райони та національні сільські Ради. В українських школах стало обов'язковим вивчення російської мови. В українську граматику були внесені зміни для наближення її до російської.
Одночасно розкручувався маховик репресій. В'язниці України вже не вміщали заарештованих. Тілами розстріляних наповнювались рови у Биківні під Києвом, на Рутченковому полі, що на околиці Сталіно (нині - Донецьк), у балці "Суччя" під Луганськом та в інших містах республіки.
Отже, опинившись під владою сталінського тоталітарного режиму, Україна втратила більшість тих здобутків, яких вона досягла у 20-х роках. Знекровлена колективізацією, голодом 1932-1933 рр. та масовими репресіями, вона змушена була в усьому підкоритися Москві і слухняно виконувати усі вказівки. Національна політика ВКП(б) призвела до падіння престижності всього українського і насамперед мови.
@ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
/. У чому виявилося зміцнення сталінського тоталітарного режиму в УРСРу 30-хроках?
2. Що принесла українському народові Конституція УРСР 193 7р. ?
3. Чому і як була згорнута політика "українізації", і що прийшло їй на зміну?