ЗДІЙСНЕННЯ РЕФОРМ 60-Х РОКІВ XIX ст. В УКРАЇНІ

При вивченні цієї теми слід з’ясувати, які були головні причи­ни реформ 60-х років.

По-перше, це поразка царської Росії в Кримській війні, яка роз­вінчала імперську роль “жандарма Європи” і показала всьому світові економічну та військову відсталість Росії.

По-друге, це загроза селянської війни, яка могла призвести до небачених потрясінь існуючої системи.

З 1855 р., коли на царський престол зійшов Олександр II, пи­тання про ліквідацію кріпацтва стає на порядок денний. В кожній губернії створюються комітети для розробки проектів реформ, які потім мала опрацювати Головна комісія в Петербурзі. До складу її входило ряд українських дворян, такі як Григорій Ґалаґан, Василь Тарнавський. В результаті активної роботи комісія запропонувала Олександрові II компромісний варіант реформи, який мав за­довольнити інтереси більшості дворян.

19 лютого 1861 р. царським маніфестом кріпосне право було скасоване. Селяни отримували особисту свободу, проте втра­чали частину землі, яка до цього була в їхньому користуванні. На півдні та сході України вони втратили до 30% своїх наділів. Виняток становило Правобережжя, де панувала польська шляхта, і уряд, аби привернути селян на свій бік, збільшив їхні земельні наділи на 20%. Всі селяни повинні були сплачувати ви­купні платежі за отриману землю протягом 49 років. До пере­ходу на викуп селяни вважались тимчасово зобов’язаними і мали виконувати повинності. Лише на Правобережжі вони були переведені на обов’язковий викуп, а викупна плата зменшувалась на 20%.

У кращому становищі опинились також державні селяни. За законом 1866 р„ за ними закріплювались усі наділи, які були в їхньому користуванні, але не більше 8 десятин на душу в мало­земельних губерніях і не більше 15 в багатоземельних. Викупні платежі для цих селян були встановлені у значно меншому розмірі, ніж для решти.

Одночасно в Україні була введена загальноросійська система селянського управління.

Незважаючи на половинчастість реформи, 1861 р. став перелом­ним для розвитку капіталізму в країні. Реформа внесла корінні зміни у розподіл земельної власності. Інтенсивно йшов процес роз­шарування селянства, утворювався клас підприємців і клас най­маних робітників. Таким чином, було дано могутній імпульс роз­виткові капіталістичних відносин.

Вслід за селянською було проведено ряд інших реформ, що сто­сувалися найважливіших питань державного устрою Російської імперії.

З 1864 р. запроваджено земельну та судову реформи. Земське самоуправління вводилося в усіх українських губерніях, крім Правобережжя, оскільки там мала перевагу польська шляхта, а до неї царський уряд після повстання 1863 р. не мав довіри. У виборах до земств брало участь все населення, шо мало земельну власність, але при цьому виборці були поділені на три категорії: поміщиків, міщан та селян. Перевага надавалась поміщикам. Од­нак земства з моменту їх утворення розвивають широкий спектр діяльності. Вони займаються розвитком медичного обслуговуван­ня, освітою, вдосконаленням сільського господарства, культурою, благоустроєм і т.д. В ряді земств, особливо на Полтавщині, відчутні були українофільські настрої. Серед земських діячів зросла плеяда активних учасників українського національного руху, таких як О. Русов, І. Шраг, В. Тарнавський, І. Лучицький, В. Самійленко та ін.

Отже, в бюрократичній системі імперського державного уст­рою з'явилась виборна структурна ланка. Хоч земства офіційно мали суворо обмежену компетенцію, вони перетворювались в осередки ліберального руху і привчали населення до само­врядування.

За судовою реформою, вводився позастановий, відкритий, не­залежний від чиновників суд. Тепер судочинство відбувалося за участю двох сторін - обвинувачення та захисту, провину підсудного визначали присяжні судді, обрані населенням.

У цей же час здійснювалась військова реформа. Більш ніж у півтора рази була скорочена армія, значна частина якої пере­бувала на території України. Для швидкого розгортання військ під час воєнних дій створювались військові округи. Пришвид­шуються роботи на будівництві залізниць, які проходили через українську територію, оскільки саме на Півдні був основний те­атр воєнних дій - Балканський. Розпочалося переозброєння армії, і військові замовлення активізували розвиток важкої про­мисловості. Для підготовки офіцерів замість кадетських кор­пусів створювались військові гімназії та училища, а також юн­керські училища, куди мали можливість вступити і юнаки не- дворянського походження.

Нарешті, з 1874 р. замість рекрутських наборів запроваджува­лась загальна військова повинність, тривалість служби обмежу­валась 6 роками в армії і 7 роками на флоті. За умови одержання освіти строк служби значно скорочувався.

З 1864 р. почалась також реформа освіти. За цією реформою, всі типи початкових шкіл перетворювались на початкові народні училища, керівництво якими передавалось повітовим і губернсь­ким училищним радам. Гімназії поділялися на класичні та реальні. У перших перевага надавалась гуманітарним предметам, і їх ви­пускники могли без іспитів вступати до університетів. Реальні гімназії мали природничий ухил, і після їх закінчення молодь мала право вступу лише до вищих технічних навчальних закладів. Кількість технічних вузів значно збільшується. Розширюється автономія університетів і вдосконалюються навчальні програми.

У 1870 р. царський уряд провів реформу міського самовря­дування: в містах створювались міські думи, члени яких обира­лися всіма платниками податків міста за безстановим принци­пом. Міські думи і їхні виконавчі органи, міські управи, займа­лися питаннями благоустрою, торгівлі, промисловості, охоро­ни здоров’я та ін.

Таким чином, реформи 60-70-х років значно прискорили роз­виток капіталізму в економічному житті і в соціальній сфері, були першим кроком на шляху реформування Російської імперії. Хоча їх обмеженість і непослідовність таїла в собі майбутні грізні соці­альні конфлікти, внаслідок цих реформ Україна в другій половині XIX ст. невпізнанно змінилася.

0 ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які були головні причини реформ 60-хроків XIXcm.?

2. Які особливості мала селянська реформа 1861 р. в Україні?

3. Яке значення мало проведення земської реформи 1864 р.?

4. В чому виявилась непослідовність і обмеженість реформ 60-х років?