ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО З КОРОЛЕМ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1649 р.

(Подається за: Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава у міжнародних відносинах 1648-1714 рр. — К., 2003)

А) «Пункти вимог Війська Запорозького до Його Королівської Милості Пана На­шого Милостивого»

1649 року, серпня 17-го дня, табір під Зборовом на Тернопільщині.

1. Щодо давніх прав і вольностей наших, наданих нам св. пам’яті покійними польськими королями, як раніше було, так і тепер, де б не знаходились наші козаки і хоч би їх було три, два повинні судити одного; а також всі вільності повинні бути збережені.

2. Оскільки князь Його Милість Вишневецький проти волі й наказу Його Королів­ської Милості таку силу нашого козацтва розплодив, що тепер ми й самі не можемо їх перелічити, почавши від Дністра, Берлинців, Бар, по Старий Костянтинів, по Случ і за Случ, що впадає в Прип’ять, по Дніпро, а від Дніпра, почавши від Любеча до Стародуба і аж до московської границі з Трубецьким, в усіх цих названих містах ми самі зробимо перепис, призначивши на службу Його Королівській Величності і всій Речі Посполитій тільки гідних, здатних до цього молойців. По цих містах серед на­шого війська, щоб корогви, як іноземні, так і польські, не мали ніяких прав і не наважувалися брати жодних стацій. Настійно вимагаємо, щоб тим, які з реєстру будуть виписані і потраплять під панську юрисдикцію, все, що сталося під час цього воєнного походу, чи то пограбування майна, чи то вбивство, було вибачено і повністю скасовано без ніяких вимог надалі.

3. Унія, як постійна причина пригноблення народу руського і труднощів Речі Посполитої, повинна бути скасована і в Короні, і у Великому князівстві Литовсь­кому.

4. Київський митрополит за стародавнім звичаєм повинен брати посвячення від Константинопольського патріарха і підлягати йому з усім руським духовенством на вічні часи.

5. Всі церкви і церковні маєтки, фундації, руські надання, несправедливо забрані і відсуджені уніатам, повинні бути відібрані від уніатського духовенства і світських руської віри та інших людей в Короні і у Великому князівстві Литовському делегова­ним для цього полковником Війська Запорозького і передані духовенству грецької релігії.

6. Руське духовенство повинне користуватися всіма вольностями, так само як ду­ховенство римської віри. По всій Короні Польській і Литві богослужіння відправля­ти публічно, а не потай: похорони й інші церковні обряди, як там, де перебуває Його Королівська Милість, так і по інших великих містах, також відправляти спокійно.

7. Руська церква повинна бути в Кракові, Варшаві, Любліні та інших містах, не виключаючи тих, в яких була і раніше.

8. Їх милості канцлери, коронний і Великого князівства Литовського, повинні видавати Русі привілеї, декрети, мандати без будь-якої затримки і зволікання, по­над права, якими користується коронна шляхта.

9. У місті Києві та інших українських містах єзуїти і ченці римської релігії, як ніколи раніше, так і тепер, щоб ні від кого засобів для існування не одержували, бо від ченців і релігії починаються незгоди і порушення спокою.

10. Всі посади земські, гродські і міські по всіх воєводствах у королівських світських і духовних містах, починаючи від Києва по Білу Церкву, по татарську гра­ницю на Задніпров’ї, у воєводстві Чернігівському повинні бути надані Його Королів­ською Милістю особам не римської, а грецької віри.

11. Жиди щоб не наважувалися не тільки бути орендарями, але й мешкати у цих вищезгаданих містах, хіба тільки тимчасово приїжджатимуть у купецьких справах.

12. А тому що за давніми й новими сеймовими ухвалами по цих містах спочатку за намовою бунтівників невинних людей замордовано, а потім незаконно доми і воль- ності відібрано, то всі ці ухвали і незаконні надання повинні бути скасовані, а церк­ви, вольності, права й доми по всіх містах і в Короні, і у Великому князівстві Ли­товському спадкоємцям повинні бути повернені.

13. Щодо різних костьольних і церковних речей, які під час воєнного заколоту були у будь-кого забрані козаками, то ніхто нікому ні в якому разі не повинен про це нагадувати й докоряти, а кому в цей час від козаків дісталося, з цим мають залиши­тися.

14. Шляхтичі грецької або римської віри, які в той час перебували у Війську За­порозькому або були взяті в полон, або ще яким іншим способом змушені були зали­шитися при Війську Запорозькому, щоб не вважалися за бунтівників і безчесних і якщо й були за щось засуджені, то це безчестя повинне бути знищене і скасоване конституцією.

15. Всі сеймові ухвали, що урізують права і вольності Війська Запорозького, як несправедливо видані, також повинні бути скасовані конституцією.

16. Вимагаємо, як уже вище було згадано, щоб духовенства римської віри не було в Києві, а звідси випливає, щоб не було й київського єпископа.

Коронні війська до повного заспокоєння не повинні йти в ці краї на постій, щоб це не порушувало задумів, спрямованих до встановлення миру.

17. Київський митрополит з двома владиками повинні мати місце в сенаті, корис­туючись такими самими привілеями, як і духовні сенатори римської віри.

18. А тому, що Його Милість король під час своєї щасливої коронації не присягав на грецьку віру, то тепер, як на цілість прав грецької віри, так і на всі ті пункти мусить заприсягти на сеймі з шістьма сенаторами різних вір і шістьма послами Речі Посполитої. Всі ці пункти й присяги від початку до кінця повинні бути вписані в конституцію. А якщо не будуть дотримуватися вищесказаного, то Військо Запорозьке витлумачить це як неласку й неприхильність Його Королівської Милості до нас як до своїх підданих.

Про все це наші посли, впавши до ніг Його Королівської Милості Нашого Милос­тивого Пана, найпокірніше мають просити.

Б) Декларація ласки Короля Його Милості на пункти прошения Війська Запо­розького

1649 року, серпня 18-го дня, м. Варшава в Польщі.

1. Його Королівська Милість лишає своєму Війську Запорозькому всі його давні вольності згідно з давніми привілеями і на це дає свій привілей, про що нижче.

2. Щодо числа війська, бажаючи вдоволити прохання своїх підданих і заохоти­ти їх до послуг Речі Посполитій, Його Королівська Милість дозволяє мати Війська Запорозького сорок тисяч, а спорядження реєстру довіряє гетьманові Війська За­порозького, з такою декларацією щоб вважаючи на достойність вписували до реє­стру козаків — хто б був до того здатний, в маєтностях шляхетських як і в маєтках Його Королівської Милості, з таким означенням міст: почавши від Дніпра з сієї сторони в Димері, Горностайполі, Коростишові, Паволочі, Погребищах, Прилуці, Вінниці, Брацлаві, а звідти від Брацлава до Ямполя і до Дністра. А також від Дністра до Дніпра, розуміється, мають прийматися до реєстру козацького, а з другої сторо­ни від Дніпра в Острі, Чернігові, Ніжині, Ромні аж до московської границі й Дніпра. А що стосується дальших міст Його Королівської Милості і шляхетських, поза оз­наченим в цих пунктах виміром, то в них козаків не має бути. Однак тому, хто хоче бути в козацтві і буде прийнятий до реєстру, вільно вийти з усім майном в Україну, без усякого панського гамування. А це спорядження реєстру гетьманом Війська Запорозького має бути відправлене найдальше до нового року свята русь­кого Покрови в такому порядку: гетьман Війська Запорозького має скласти поімен­ний реєстр всіх вписаних в козацтво за підписом руки своєї і військовою печаттю, а то тому, щоб ті, що будуть в козацтві, лишалися при вольностях козацьких, а всі інші щоб підлягали замкам Його Королівської Милості, а в маєтках шляхетських — своїм панам.

3. Чигирин, так як є в своїх границях, при булаві Війська Запорозького має бути назавше, і теперішньому старшому Війська Запорозького шляхетному Богданові Хмельницькому надає Його Королівська Милість, роблячи його вірним слугою своїм і Речі Посполитої.

4. Все, що діялося під час теперішніх замішок з волі Бога, те все повинне бути забуте, і жоден пан не має чинити помсти й покарання.

5. Шляхтичів як руської релігії, так і римської, які під час теперішніх замішок в будь-який спосіб перебували у Війську Запорозькому, Його Королівська Милість з панської своєї ласки вибачає і проступок їх покриває.

6. Військо коронне в тих містах, де будуть козаки з реєстрового спорядження, становищ своїх мати не буде.

7. Жиди не можуть бути державцями, орендарями, ані мешканцями в українсь­ких містах, де козаки будуть мати свої полки.

8. Відносно знесення унії в Короні Польській і в Великому князівстві Литовсько­му, також відносно цілості маєтків церковних і приналежних до них фундацій, які здавна були, а також всіх прав церковних з отцем митрополитом київським і духо­венством на найближчому Сеймі будемо говорити і ухвалювати, щоб на вимогу отця митрополита все було повернене, що також і Його Королівська Милість готовий до­тримати, щоб кожний тішився зі своїх прав і вольностей, і місце в сенаті митрополи­тові київському Його Королівська Милість дозволяє мати.

9. Сани (дигнітарства), уряди всякі в воєводствах Київськім, Брацлавськім, Чернігівськім Його Королівська Милість обіцяє роздавати обивателям стану шля­хетського грецької релігії згідно з давніми правами.

10. В місті Києві, тому що там є привілейовані школи руські, отці єзуїти не будуть там фундувати як і в інших українських містах, але перенесуть їх деінде. Натомість всі інші школи, які там існують від давніх часів, мають зберегтися в цілості.

11. Горілкою козаки шинкувати не можуть, крім того що зроблять над свою по­требу — се вільно їм буде продавати гуртом. В шинках мед, пиво й інше, що звичай велить, може бути.

Пункти ці повинні бути затверджені в Сеймі, а тепер все повинне бути забуте, а згода і любов повинні панувати між обивателями українськими й Військом Його Ко­ролівської Милості і Речі Посполитої Запорозьким.

5.