ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

Так як і в Наддніпрянській Україні, на початку XIX ст. націо­нальний рух зароджується і в західноукраїнських землях. Його ініціатором тут виступає уніатське духовенство. У 1816 р.

У 20-і роки в Перемишлі виник новий гурток, який об’єднав навколо себе єпископ Іван Снігурський. Члени цього об’єднання збирали український фольклор та історичні матеріали.

Нової якості національний рух набуває в 30-х роках, коли у Львові виникає гурток “Руська трійця”. Його утворюють вихованці Львівської семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. У 1832 р. група студентів, членів гуртка, проголошує своєю метою перетворення української народної мови на справж­ню літературну. Підтримку молодим ентузіастам надають відомі вчені з Наддніпрянської України Ізмаїл Срезневський, Йосип Во­линський та Михайло Максимович. Група встановлює також зв’яз­ки з чеським національним рухом.

“Руська трійця” намагалась поширювати українські історичні традиції, фольклор, ідеї об’єднання українських земель. З цією метою у 1834 р. був підготовлений до друку альманах “Зоря”, ви­дання якого заборонила цензура. Члени гуртка, переробивши збірку, у 1836 р. спробували знову видати альманах вже під наз­вою “Русалка Дністровая”. Після заборони видання у Львові цей альманах все ж побачив світ у 1837 р. в Будапешті. Проте більша частина тиражу збірки, що надійшла потім з Угорщини до Львова, була конфіскована поліцією.

Видавці опинилися під слідством, і за ними був встановлений поліційний нагляд. Маркіян Шашкевич, розчарований невдача­ми, помер у 1843 р.

Значення діяльності “Руської трійці” полягає в тому, що і за­хідноукраїнська інтелігенція під впливом гуртка стала переорієн­товуватись на народні маси; 2) “Русалка Дністровая”, видана “Руською трійцею", довела, що проста українська мова може бути літературною.

Піднесення національного руху в Західній Україні відбуваєть­ся в період європейських революцій 1848 р. 13 березня 1848 р. у Відні, столиці Австрійської імперії, внаслідок народного повстан­ня було повалено реакційний уряд Меттерніха, і до влади прийш­ли ліберали. Були проголошені політичні свободи і запроваджено парламентський устрій. 15 березня вибухнуло повстання в Буда­пешті, і влада перейшла до угорських демократичних сил. Вся Ав­стрійська імперія за кілька днів була охоплена полум’ям національ­но-визвольних революцій.

В Галичині першим активізувався польський національний рух, члени якого вимагали надання польській Галичині широких по­літичних прав, ігноруючи при цьому українське населення. 13 квітня поляки створили для керівництва рухом Польську Раду Народову, формувалась польська національна гвардія.

На пропозицію губернатора провінції Ф. Стадіона австрійсь­кий імператор видав маніфест, у якому скасовувалась панщина на території Галичини. Цим самим австрійська монархія прагнула привернути на свій бік селянство у боротьбі з польською шлях­тою, котра мріяла про відновлення Польської держави. Збадьорені прихильністю імператора, що скасував панщину в краї на півроку раніше, ніж в інших частинах імперії, 19 квітня представники ук­раїнського духовенства звернулись до нього з петицією. В ній об­грунтовувались права українського народу на Галичину, вислов­лювалось прохання про українізацію освіти, адміністративного апарату, про зрівняння у правах духовенства трьох конфесій: римо- католицької, православної і греко-католицької.

2 травня 1848 р. у Львові українське духовенство створило Го­ловну Руську Раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем.

15 травня вперше вийшов український тижневик “Зоря Галиць­ка”. Головна Руська Рада мала за основну свою вимогу поділ Гали­чини на українську і польську частини та об’єднання Української Галичини із Закарпаттям. Були створені підрозділи української національної гвардії в таких містах як Стрий. Жовква, Тернопіль, Бережани та ін.

Улітку 1848 р. вперше проводились вибори до австрійського парламенту, і тут українцям вдалося здобути 39 депутатських місць. Найпершим своїм завданням у парламентських дебатах українські депутати вважали вимогу поділу Галичини. Крім того, вони захи­щали інтереси селянства, яке було проти надання шляхті компен­сації за скасування панщини. Але жодна з цих вимог не була вра­хована парламентом.

Найбільші здобутки в 1848-1849 рр. український національний рух мав на культурно-освітній ниві. Вперше було засновано україн­ську культурно-освітню організацію “Галицько-руська матиця”,яка займалася видавничою діяльністю і сприяла впровадженню в шко­лах української мови. Восени 1848 р. відбувся скликаний Голов­ною Руською Радою з’їзд українських вчених і діячів культури. На з'їзді були прийняті рішення про запровадження української роз­мовної мови як літературної, а також про користування кирили­цею замість латинської абетки.

У Львові почалось будівництво Народного дому, де мали бути бібліотека, музей та видавництво. При Львівському університеті створено кафедру української мови. Навчання українською мовою було запроваджене в народних школах, як обов’язковий предмет, вона вводилась у гімназіях. Помітними стали зрушення в літера­турному житті. В Галичині вперше перевидавались твори україн­ських письменників Наддніпрянщини, відкривалися українські читальні та ін.

У Північній Буковині на той час вибухнуло велике селянське повстання. Депутат парламенту Лук’ян Кобилиця 16 листопада 1848 р. зібрав у Вижниці 2600 селян і закликав їх до боротьби з поміщиками. Повстанський рух охопив гірські села Вижнинького і Стоіюжинецького округів. Селянський загін під проводом Лук’яна Кобилиці до літа 1849 р. вів боротьбу з урядовими військами. Відважного ватажка повсталих було схоплено у 1850 р.

Зважаючи на прохання румунських поміщиків, австрійський уряд на початку 1849 р. розділив Буковину та Галичину на окремі адміністративні округи.

Після того, як австрійська монархія знову зміцніла, почався наступ на завоювання революції. Була скасована конституція, Ав­стрія проголошувалась неподільною монархією із загальною фінан­совою та митною системою, загальним військом, що скасовувало попередні здобутки національно-визвольних революцій. 7 берез­ня 1849 р. було розпущено парламент. На придушення угорської революції, за проханням імператора Франца-Йосифа, були направ­лені російські війська. Оскільки між українським та угорським національним рухом виник конфлікт стосовно Підкарпаття, за ініціативою Головної Руської Ради проти угорців був направле­ний батальйон руських гірських стрільців.

Угорська революція зазнала поразки, після чого на Закарпатті пожвавлюється український рух. Австрійський уряд призначив комісаром Закарпаття Адольфа Добрянського, за ініціативою якого від закарпатських українців імператорові була подана петиція з проханням виділити Закарпаття в окремий “Руський дистрикт”. Австрійська влада пішла їм назустріч, а Добрянський був призна­чений намісником нового краю. В цей час на Закарпатті починаєть­ся українізація освіти, державного апарату, культури. Піднесення переживає українська література, історична наука завдяки твор­чості О. Духновича, Д. Балудянського, Є. Денника та ін. Виника­ють літературні товариства, серед яких “Пряшевское литератур­ное общество”, “Общество Василия Великого”. Разом із тим на За­карпатті поширюються ідеї москвофільства.

Після придушення національних рухів австрійська монархія влнку 1851 р. ліквідувала Головну Руську Раду. У 1867 р. Австрія ^П,д тиском Пруссії змушена була визнати право Угорщини на само­милування і віддати їй Закарпаття. Українські національні здобут- ^{Ки τ}yτ були знову втрачені.

4

І все ж революція 1848-1849 рр. мала важливі наслідки для За­хідної України:

по-перше, було скасоване кріпацтво і проведена аграрна рефор­ма; по-друге, вперше західноукраїнські землі переживають підне­сення українського національного руху в такому масштабі. Ство­рена була українська політична організація - Головна Руська Рада.

Проте український національний рух виявився слабосильним через лояльність до австрійської влади і надмірну обережність у своїх вимогах. Це пояснювалось консерватизмом духовенства, яке очолювало Головну Руську Раду, а також умілою політикою авст­рійської монархії, що діяла за принципом “поділяй і владарюй”.

(J) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Яке значення мала діяльність “Руської трійці”?

2. Які головні завдання стояли перед українським національним рухом у революції 1848-1849 рр.?

3. Охарактеризуйте діяльність Головної Руської Ради.

4. Які були здобутки революції на культурно-освітній ниві?