Ягайло вел. князь литовський. Злука Литви з Польщею. Галицька Україна переходить під постійну владу Польщі.
Великий князь Ольґерд розділив литовсько-українську державу поміж синів а головний престіл надав середньому си- нови свому і української княгині тверської Уляни, Ягайлови (Поляки звуть його Яґело).
Хитрим способом велів Ягайло удусити старенького свого дядька Кейстута і намагав ся захопити в свої руки всі литовсько-українські землі, а щоби осягнути самовладу в цілій литовсько-українській державі, почав Ягайло переслідувати своїх братів, котрі по більшій части спасли ся утечию до сусїдних земель. Литовська держава була би й дальше остала українською, якою була за Ольґерда, на- колиб Ягайло не одружив ся був з польською королевою, Яд- віґою, що по смерти свого батька Людвика, угорського короля, засіла на польськім престолі’.Польські вельможі і духовні звернули бачність Ядвіґи на те, що для Польщі було би вельми користно, такого могутнього союзника як Ягайло, приєднати собі для спільної боротьби з німецькими хрестоносцями і задумали довести до подружя своєї королевої Ядвіґи з великим князем литовським Ягайлом, хоч вона вже була заручена з австрійським князем Вільгельмом. Ягайло вихований по український), обіцяв приняти католицьку віру з усею Литвою і польське духовенство вговорило Ядвіґу одружити ся з Ягайлом. В році 1386-ім приїхав Ягайло до Кракова, приняв католицьку віру (і імя Воло- дислава), одружив ся з Ядвіґою, коронував ся польським королем і злучив Литву з Польщею (сю злуку звуть унією). На приказ Ягайла, охрещено на католицьку віру більшу часть Литовців, хоч богато з них визнавало вже христіянську віру по грецькому обряду. На Литві засновано два католицькі єпископства у Вильнї і в Троках і підчинено архіепископови в Гнєзнї. Змаганє Ягайла, щоби завести католицьку віру і в українських землях належних до Литви, викликало тут велике невдоволенє. Литовці також нераді були королеви, що поселив ся тепер в Кракові і окружив ся польською шляхтою, а в злуцї Литви з Польщею бачили вони затрату своєї самостійности і окремішности.
Тимчасом виправила ся Ядвіґа (1387) на Галицьку Україну, виперла звідтам угорські війська своєї сестри Марії і прилучила Галицьку Україну раз на все до Польщі.Невдоволенєм Литовців по причині унії (злуки) з Польщею покористував ся розумний і вельми діяльний Витовт, син Кейстута. Він ступив в союз з німецькими хрестоносцями і дістав від них поміч. Ягайло утомлений боротьбою згодив ся відступити Витовтови Литву з достоїнством великого князя (1392 р.) однак під зверхною владою Ягайла.
Витовт розпростер своє володарство забором Самолен- ського князівства а відтак хотів виперти Татар і зломити їх силу. Але Татари нанесли йому страшне поражене на берегах річки Ворскли (що лівобіч вливає ся до Дніпра, в році 1399-ім) і з того часу були ще страшнїйшою грозою українських земель. За те з німецькими хрестоносцями воював Витовт успішно. Витовт злучив ся з польським королем Ягайлом і спіль-
ними силами зломили на все силу хрестоносців під Дубровном (коло німецьких сіл Грінвальду і Таненберґу 1410 p.). В тім бою українсько-литовські війська здержали перший напір німецьких хрестоносців а галицько-українські полки довершили побіди.
Пізнавши таку силу в союзі Литви і українських земель з Польщею, бажав Ягайло ще тїснїйше злучити Литву й українські землі’ з Польщею. В три роки після бою під Дубровном Ягайло з польськими панами і Витовт з литовськими боярами з’їхали ся на сойм в Городлї, над Бугом (1413 року). Литовські бояри, що стали католиками, одержали права польської шляхти, стали власниками і дідичами своїх дібр, звали ся шляхтою і дістали польські герби (шляхотські відзнаки). Вис- ші литовські уряди могли діставати лише католики. Православні українські і литовські бояри були виключені від тих прав. Так перемагав на Литві польсько-латинський вплив, про важнїйші справи Литви і Польщі мав радити спільний сойм і тим Литва входила в тісну звязь з Польщею. Одначе Витовт намагав ся удержати самостійність Литовсько-української держави. Його краї були в церковних справах зависимі від Московського митрополита.
Отже, щоби визволити ся з під зависимости московського митрополита, скликав Витовт собор українських владик і вони вибрали київським митрополитом ученого Болгарина Григорія Цамвлака (1415 р.). Витовт задумав також приняти титул короля з рук німецького цісаря, але Поляки перехопили німецьких послів, що везли королівську корону для Витовта, котрий уже спросив богато сусїдних володарів на своє вінчане. Огірчений такою невдачею умер небавом вісїмдесятьлїтний Витовт (1430 р.).Після смерти Витовта, за котрого Литва дійшла до найбільшої могутности і сили, встоював Ягайлів брат, Свитригай- ло, ставши великим князем, о независимість і самостійність Литовсько-української держави і був прихильний Українцям та опирав ся на українськім народі’. В довголітній боротьбі Сви- тригайла з Польщею за самостійність Литовсько-української держави визначив ся на Волині український воєвода князь Олександер Ніс, а на Поділю хоробрий князь Федько Несьвиз- кий. Ціла та завзята боротьба, в котрій Польща загорнула Волинь і Поділе, прибрала цїху народної і релігійної війни. Після смерти Свитригайла литовські вельможі й українські князі вибирали з ґедимінового роду окремих великих князів, щоби тим способом відділяти Литву від Польщі. Поляки не хотіли допустити до зірваня унії та вибирали все великих князів литовських своїми королями. Литва і Польща мали отже все одного спільного володаря яко дві рівнорядні держави, доки через унію переведену остаточно на соймі в Люблинї 1569 р., не упала справа окремішности і самостійности Литовсько- української держави.
4.