Возз’єднання козацької України та обрання П.Дорошенка її гетьманом
Дії запорожців помітно ускладнили взаємини гетьмана з ханом, тим більше, що в середині листопада !.Сірко на чолі 6 тис. козаків вчинив новий похід на Крим. Внаслідок цього посли П.Дорошенка, які в грудні прибули до Аділь- Гірея, потрапили під арешт.
Водночас кримська верхівка з прихильністю зустріла польське посольство. Щоб убезпечити себе від можливого підступного кроку з боку хана, гетьман спорядив посольство до султана.Чимало уваги наприкінці 1667 — на початку 1668 рр. П.Дорошенко приділив переговорам з Росією. Переговори він вів pa¾0M із своїм соратником, палким патріотом України И.Тукальським. Вони відхилили вимогу Росії порвати з Кримом, тому що, по-перше, ворожу політику щодо України проводить Річ Посполита, а по-друге, в такому випадку татари вчинять велике спустошення. Торкнувшись відносин з Московією, гетьман і митрополит відзначили бажання, щоб під протекцією царя була „у возз'єднанні Україна вся“. При цьому П.Дорошенко підкреслював, що має відбутися об’єднання не лише Правобережної України з Лівобережною, а всіх етнічних земель України (всієї території в минулому княжої Русі, включаючи Перемишль, Ярослав, Львів, Галич і Володимир).
Гетьман погоджувався прийняти царську протекцію лише за низки умов, а саме: у містах і містечках не буде російських воєвод та інших урядників; з міщан і селян не збиратимуться податки; не порушуватимуться козацькі права і вільності; гетьманом обох боків Дніпра стане П.Дорошенко, а І.Брюхо- вецький задовольниться боярством і маєтками. Оскільки московська сторона не погодилася з ними, переговори зазнали невдачі.
Значних зусиль правобережний гетьман докладав до пошуків порозуміння із Запорожжям та І.Брюхо- вецьким. Важливо відзначити, що протягом 1665—1667 рр. в лівобережного гетьмана відбувалася еволюція політичних поглядів (згодом подібний шлях пройшов !.Мазепа); з гарячого прихильника московської орієнтації він стає її противником.
Окрім того він проводить курс на зміцнення прерогатив гетьманської влади, а також усвідомлює згубність для „України вітчизни нашої милої” міжусобної боротьби та розколу. Тому прихильно зустрів пропозицію П.Дорошенка розпочати підготовку повстання проти московських залог, з тим, щоб розірвати Московський договір 1665 р. й прийняти протекцію Порти. На початку 1668 р. лівобережний гетьман зібрав таємну раду полковників і відкрив їм свої плани. Заручившись її підтримкою, направив посольства до султана й хана. Наприкінці січня — на початку лютого П.Дорошенко скликає старшинську раду, в роботі якої взяли представники І.Брюховецького та Ю.Хмельницький, котрий повернувся до політичної діяльності. За даними шляхтича Сєножацького, вона вирішила, що „з обох сторін Дніпра жителям бути у возз’єднанні і давати данину турському цареві та кримському ханові, так як волошський князь платить, а щоб під рукою великого государя і королівської величності в жодному разі не бути".На початку лютого в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. І.Брюховецький розіслав листи до мешканців міст і козаків, повідомляючи про розрив з Росією, яка разом із Польщею задумала до кінця згубити український народ і „Україну вітчизну нашу.” До середини березня більшість території Лівобережжя була звільнена з-під влади московського уряду. Тим часом стають рішучішими дії Порти, спрямовані на встановлення протекції над Україною. У березні великий візир Мустафа-паша попередив уряд Речі Посполитої, що султан бере козаків під свою опіку й не дозволить їх кривдити. У червні, прийнявши посольство від І.Брюховецького, уряд Порти погодився взяти під протекцію і Лівобережну Україну, якщо на її теренах не буде російських залог.
Дочекавшись підходу татар і заручившись підтримкою значної частини лівобережної старшини, П.Дорошенко вирішив усунути І.Брюховецького й об’єднати козацьку Україну. На початку червня він переправився з військом через Дніпро й повз Говтву й Решетилівку попрямував назустріч лівобережному гетьману, котрий стояв табором на Сербовому полі.
За свідченням джерел, 17 червня П.Дорошенко направив до І.Брюховецького 10 сотників із вимогою віддати клейноди, одначе той відмовився. Коли наступного дня військо правобережного гетьмана наблизилося до табору супротивника, козаки, які ненавиділи І.Брюховецького, схопили його й привели до П.Дорошенка. Останній почав докоряти, чому, мовляв, не хотів здати гетьманство. Вражений перебігом подій, І.Брюховецький мовчав. Відразу по тому, можливо, не без згоди правобережного гетьмана, козаки накинулися на І.Брюховецького і за мить забили його. Козацька рада обирає П.Дорошенка гетьманом возз’єднаної козацької України.Здавалося, заповітна мрія цього визначного державного діяча здійснилася. Розіслані ним підрозділи до середини липня звільнили все Лівобережжя. Практично всі стани й соціальні групи українського суспільства підтримували його програму.
Петро Дорошенко.