Др. ВОЛОДИМИР ГАЛАН Кмдт батерії 2|Х. гарм. полку У. Г. А. Гей гук, мати, гук.
(Памяти покійного от. К. Карася, комдта 10. гарм. полку У. Г. А.)
З грізного »чотирокутника смерти« прийшов від Начальної. Команди приказ »впередпротивник наступає на село зі заходу.
Хай обернуть на них скоростріли з гостинця, а ми будемо підганяти!Та піхота це вже бачить!
Затарахкотів наш скоростріл, а на ниві підносяться клубочки білого пороху.
Гранати! Чета лавою огонь!.. *
Вискочили з жита як заяці, за горячо стало!
Тра-та-та знову затарахкотів наш скоростріл по їх головах! Знову впали, та більш їм не встати.
Добре жниво! Хотілось наступати, маєте...
Та годі! Чому не наступають на цвинтар?
Перед селом стоїть сотник Романишин в першій лінії та глядить далековидом на ворожі позиції. Як чудово!
Наша розстрільна підходить півколесом до тернопільського цвинтара, лиш пройти долину між Березовицею і цвинтарем і Тернопіль наш.
Не чути стрілу. Цвинтар обсаджений противником, та він не стріляє. Мабуть хоче нас змилити, припустити близче, а відтак начне гру скорострілами.
Від дороги Бірки Великі—Тернопіль показується нова розстрільна в напрямі до нас...
Хто це?.. Наш правий курінь чи вони?.. Невідомо.
Обі розстрільні стали... не вірять собі... склом не пізнаєш.
Лягли... прищурились як тигри, щоб кинутися на себе. Вперед виходить розвідка... поволі підкрадаються обережно., йдуть... біжать... впали! Наші стріляють! Вони? Ні... мають білими хусточками.
Це наша сотня в ночі загналась за далеко, а побачивши, що вона відорвалась від куріня, вертає назад, щоб необережно не попасти в противні лапи.
Але чому змінили напрям, а не йшли дальше?
Тра-та-та-та... затарахкотіло з цвинтара і понад наші голови засвистіли кулі!
Вони на цвинтарі держаться.
Ворожа батерія сипле гранату за гранатою на піхоту, яка не має жадного сховку. Сотні прилягли, ждуть... стає один... другий... біжить взад... стає цілий курінь...
паніка... Зойк і крик ранених, тарахкотять скоростріли, тріскають шрапнелі... пекло. Як їх задержати?.. Не поможе тут загроза смерти...Одна хвилина, а початок славного бою скінчиться невдачею і погромом..
Батерії вперед! Рознісся приказ команданта полку от. Карася.
В селі страшне замішання. Втікають обози, жінки заводять: думають відворот...
Перед селом батерії ждуть на прикази! Вони готові. Є тут і четвертий полк!
Батерія позірі За мною вперед р-у-ш!
З дороги! артилерія їде вперед! рознісся переразливий крик по цілому селі. Піхотні вози, обози тікають з дороги в рови. Миттю очистилась дорога. Вони знають! Тепер начнеться танець смерти! А горе тому, хто попадеться в їх дорогу, вони його зметуть, зтопчуть! Вони не щадять!
І брат не пощадить брата, коли в смертоносній їзді він попадеться під ноги! Його стратують! Бо це рішаючий бій!
На нас відповідальність за бій! Або добудем почесну назву »батерій смерти® або згинем!
В-п е-р-е д! чути оклик команди, свист батогів... Очі влестять местю.
Смерть! несем смерть!
Вперед!
Піхота пристановилась. Чуємо на собі здивований їх запит, куди ви...
Огоньвперед!
Зі страшним розгоном вїзджає батерія за батерією на поле, миттю встановляється до бою.
Ціль цвинтар, шрапнель мірник........................................... Стріл'
Лавоюогонь!
Попали! не чути команди і не треба... голим оком бачуть пушкарі, як втікають...
Батерія 8арабанний огонь!
Наче змиї дишать полумям гирла гармат і сиплять тепле залізо!
На цвинтарі курява, наші гранати риють землю, а з нею викидають цілих людей в воздух! Не чути зойків, їх заглушують гармати, тай ніхто на це не зважає.
Піхота вперед! 1 ціла розстрільна, без стрілу кидається до нового наступу. Хвиля людської слабости пройшла. Пішли як льви, на ворожі окопи, на скоростріли. Йдуть... Біжать вперед.. Впали... ні, стежа вже на цвинтарі! Гура! Тернопіль наш! Гура!.
Піхота пігналась.
Та противник сильний. Йде підмога зі сторони Петрикова, за рікою, щоб вдарити в бік нашого куріня.
Йдуть і вагаються. Мабуть бачуть, що наші вже під містом.Побавимось трохи ними, говорить от. Карась. Ви заслоніть їм дорогу від ліса, а друга батерія буде прати по них. Візьмемо їх в кліщі »смерти«.
Перший стріл попав в ліс. Ох, як вони тікають від ліса!
Другий за них... Всі стали... Вони чують смерть... чують, що їх замикають в залізні кліщі і притягають їх помалу і дусять...
Балешта, візьміть свого »Гаврила« сюди, приказує от. Карась. (Гаврило прибране імя четвертої батерії, якою командував покійний пор. Балешта, студ. техніки).
Прискочив урадований Балешта, але не стало йому вже гранатів.
Позич трохи гранатів, в Тернополі віддам, я собі там замовив.
ГаврилоІ Напрям в ліво! Мірник від батерії U. Лавою огонь!
Тільки закурилось на полі... Зникла ворожа лінія. Залізний,перстень її здусив.
Першою вїхала до міста батерія тернопільців, з четвертого полку, під командою пор. Бучака родом з Тернопільщини.
В однім кінці ще бій, а в другому вже витають рідне військо! Слава! Слава! Нашій Армії!
Ox як радісно витали! Миттю замаїли квітами стрільців, гармати, кріси. Начеб перед хвилею нічого і не було, а ми приїхали на якесь народне свято.
Прийшов приказ: Друга батерія відійде негайно до с. Біла, для охорони піхоти перед можливим наступом панцирних.поїздів.
Лиш вперед!
Весело готовляться гарматники, якби не чули перевтоми.
Рушили і загреміла пісня:
Гей! гук, мати, гук, Де козаки йдуть. Щасливая тая доріженька Куди вони йдуть!
1 щаслива була ця доріженька, якою проходили тоді галицькі полки. Вона встелювалась буйними квітами.
Філадельфія, Па, в серпні 1923. ♦