ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАГОДУ (СЕРЕДИНА XVlI СТ.)
Визвольна війна досить повно висвітлена в різноманітній літературі. Але часто на іспиті абітурієнтам або студентам бракує знань про причини, характер і рушійні сили війни, виникають труднощі у визначенні основних її етапів.
Тому вивчення цієї теми треба розпочати з аналізу основних передумов визвольної війни.По-перше, відбувається різке посилення феодально-кріпосного гніту на українських землях. Так званий період “золотого спокою" після 1638 р. дав шляхті впевненість у своїй силі. Панщина дуже часто сягає 4-5 днів на тиждень. Досить поширеним явищем серед магнатів була здача своїх земель у користування євреям-орендарям. Останні намагались за період оренди вижати з маєтку максимум прибутку, доводячи панщину і повинності до межі можливого.
По-друге, продовжують загострюватись релігійні і національні стосунки. Утиски православної віри існували повсюдно, незважаючи на офіційні гарантії 1632 р.
По-третє. скасування так званою “Ординацією” значної частини козацьких привілеїв викликало як серед реєстрових, так і нереєстрових козаків гостре невдоволення. Вони тільки чекали слушної нагоди, аби знову вступити в боротьбу за свої вольності, які були ними втрачені в 1638 р.
Українська феодальна верхівка не могла стати на чолі національно-визвольної боротьби, оскільки на той час її більшість була вже полонізована. Тому керівна роль у визвольній війні належала козацькій старшині. Широкі верстви козацтва були основною рушійною силою повстання. Разом із козаками активну участь у боротьбі брали селяни та міщани, нижчі верстви духовенства.
Важливе значення мало уміле керівництво повстанням з боку Богдана Хмельницького. Талант видатного полі пічного діяча поєднувався в ньому з неабиякими полководськими здібностями. Навколо Хмельницького об’єдналися всі здатні до опору сили українського народу.
Визвольну війну українського народу, яку часто називають Хмельниччиною, доцільно розглядати поетапно.
Перший етап війни - 1648 рік - рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання. Другий етап - 1649-1653 рр., коли точилась напружена боротьба ж ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Третій етап - |655 рр. - війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стало на перешкоді перемир'я Росії та Польщі 1656 року. Четвертий етап війни - 1656-1657 рр.,союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків зі шведською армією.Вже на самому початку 1648 р. Хмельницький заручився підтримкою кримських татар, які компенсували в його повстанському війську слабкість козацької кінноти. Він також добився переходу на свій бік реєстрового козацтва, яке поляки намагались використати для придушення повстання. На відміну від своїх попередників, ватажків повстань 20-30-х років, Хмельницький із самого початку захопив ініціативу у військових діях в свої руки і дотримувався наступальної тактики. Це й забезпечило йому перемогу над польським військом Миколи Потоцькогоі Мартина Кали- новського, яке вирушило на придушення повстання.
Першого успіху Хмельницький досягнув у битві в урочищі Жовті Води, де передовий загін польського війська зазнав нищівної поразки. У битві під Корсунем козацьке військо розгромило основні польські сили, а самі польські гетьмани Потоцький і Ka- линовський потрапили в полон. Дві підряд блискучі перемоги збудили всю Україну. Піднялись селянські повстання на Київщині, Поділлі, Волині, Лівобережній Україні.
Разом із тим, на початку війни Хмельницький і наближена до нього козацька старшина прагнули в основному лише до поновлення втрачених козацьких привілеїв і захисту православної віри. Тому шеля перших блискучих успіхів гетьман припинив військові дії і погодився па мирні переговори з поляками. Однак дуже скоро виявилось, що під прикриттям переговорів польська влада готується взяти реванш у війні. Двомісячне перемир’я влітку 1648 р. було розірване Б. Хмельницьким, і він рушив зі своїм військом па Волинь.
Роти козаків виступила нова польська армія, якою командували троє бездарних воєначальників: схильний до надмірних розкошів Домінік Заславський, вчений-латиніст Микола Осторог і 19-річний лександр Конецпольський. Цих "полководців” Хмельницький влуч- н^Нсізвав периною”, “латиною” і "дитиною". У вересні 1648 р. під явцями польське військо зазнало ще однієї нищівної поразки.
Після цього Б. Хмельницький взяв в облогу Львів, але, отримавши з міста викуі і на користь татар, рушив далі, до могутньої фортеці Замостя. Почалася підготовка до штурму польських укріплень, проте 14 листопада 1648 р. Хмельницький повернув своє військо назад в Україну.
Причиною цього повернення М. Грушевський вважає те, що і в цей час гетьман та козацька старшина ще не ставили перед собою мети створення власної козацької держави як наступниці Київської Русі [4,1831. Саме тому козаки вітали вибори нового польського короля Яна Казимира і виявили готовність до нових переговорів з королівськими комісарами, хоча шлях до столиці Польщі фактично на той час був відкритий. IIjxxre перелом у настроях гетьмана відбувся уже в грудні 1648 р„ коли йогоз військом урочисто зустрічали в Києві як визволителя України. Коли польські посли прибули в лютому 1649 р. для переговорів з Б. Хмельницьким у Переяслав, гетьман заявив їм, що хоче визволити “нарюд весь руський” з-під влади Речі Посполитої і встановити з Польщею кордон, який існував у часи Київської Русі. Після цього навесні 1649 р. були поновлені військові дії.
Польські війська рушили в похід на чолі з самим королем Яно.м Казимиром. Литовська армія загрожувала вторгненням на українську територію з Білорусі. Хмельницький, так само як і в 1648 р., роз- почав енергійні наступальні дії проти поляків. Частина польських сил на чолі з Вишневеньким була оточена ним у фортеці Збараж. Проти литовської армії в Білорусь він посилає загін полковника Кричевського. Козаки xo∣x>6po билися з литовцями, але під містечком Лоєвим зазнали поразки.
В бою загинув і сам Кричевський.На допомогу оточен им у Збаражі польським військам поспішав сам король з головними силами. Під Зборовом його перестрів Хмельницький і татарська орда на чолі з ханом Іслам-Гіреєм. В той час, коли козаки домоглися переваги в битві, Іслам-Гірей змінив свою позицію і став вимагати мирних переговорів з королем. Хмельницький змушений був погодитись і уклав з поляками Збо- ровський трактат. Його зміст ми розглянемо в наступній темі.
Військові дії відновилися 1651 р., коли навесні польська армія гетьмана Калиновського напала на полк Данила Нечая в містечку Красне. Прославлений полковник брацлавський Нечай загинув у нерівній боротьбі, і Калиновський спробував заволодіти Вінницею. Але полковник Іван Богун відбив польський наступ.
Го повні сили обох сторін зійшлися в червні 1651 р. під Берестечком на Волині у вирішальній битві. Чисельність обох армій була
іб пизно однаковою: близько 150 тис. з польського боку і 100 тис. козаків, яких підтримувало 50 тис. татар. Хмельницький, який ѵмілим маневром на початку битви почав заходити у правий фланг польського війська, мав усі шанси виграти бій. Але у вирішальний момент татари не витримали шквального вогню польської артилерії і залишили лівий фланг. Хмельницький хотів їх повернути, проте був захоплений ханом, і козацьке військо залишилось без головнокомандувача. Командування взяв на себе Іван Богун, який вивів козаків з-під навальних польських ударів. Втрати повстанців були значними: тільки в болотяній річці Пляшівці під час паніки загинуло до ЗО тис., в тому числі митрополит Йосиф, який намагався заспокоїти втікачів. Поляки захопили козацький обоз із похідною канцелярією, багато зброї, у тому числі 28 гармат.
Але Хмельницький, повернувшись з татарського полону, не вважав становите безнадійним. Під Білою Церквою він почав формувати нову козацьку армію.
У цей час загрозливе становище склалося на Білорусі, де литовські війська на чолі з Янушем Радзівілом розбили козацький загін полковника Небаби.
Шлях на Україну був відкритий, і Радзівіл зайняв спочатку Чернігів, а потім і Київ. Назустріч йому з-під Берестечка йшла польська армія під командуванням Потоцького. На початку вересня обидва війська з’єднались під Германівкою на Київщині.Хмельницький розумів, що перевага сил була на боці противника. З табору на річці Узин він звертається до Потоцького з пропозицією укласти перемир’я. Переговори йшли надзвичайно напружено і навіть були перервані, що призвело до кількаденних боїв під Білою Церквою. Нарешті, 18 вересня 1651 р., був укладений Білоцерківський мирний договір. Його зміст теж розглядатиметься у наступній темі.
Невдовзі мир, укладений Хмельницьким вимушено, був розірваний. Влітку 1652 р. під Батогом на Поділлі гетьман розгромив польську армію Калиновського. Козаки захопили 57 гармат і багато полонених, ∏∣χ>τe невдача спіткала гетьмана у Молдавії, де загинув його син Тиміш, а козаки, що супроводжували його у поході, із затяжними боями повернулись на Україну.
Влітку 1653 р. король Ян Казимир вирушив у похід проти гетьмана з великим віііськом. У вересні на допомогу Хмельницькому прийшов кримський хан, і козацько-татарське військо оточило королівську армію під Жманцем на Дністрі. Але хан Іслам-Гірей вступає в таємні переговори з поляками і добивається для себе великої контрибуції, а також права захоплювати ясир серед українського населення. Хмельницький був змушений 15 грудня 1653 р. укласти мирну угоду з поляками на умовах Зборівського трактату.
У військових кампаніях 1652-1653 рр. все більше відчувалось виснаження сил. Україна потребувала могутнього союзника для боротьби з Польщею. Після Переяславської угоди 1654 р. між Україною і Росією у війну з Польщею вступає московський цар. Однак утворення українсько-російського союзу призвело до перегрупування коаліції: Кримське ханство перейшло набік Польщі.
Навесні 1654 р. російські війська спільно з українським загоном полковника Золотаренка рушили в Білорусь і зайняли більшу частину її території.
А в цей час поляки спільно з татарами розпочали новий похід на Україну. Українське військо разом із населенням чинили їм героїчний опір, але ворог вперто рухався на схід. Взимку 1655 р. польсько-татарська армія розпочала облогу міста Умань, яке обороняв полковник Богун. Укріплені вали за його наказом були облиті водою, що в сильні морози зробило фортецю неприступною. Проти поляків з-під Білої Церкви виступили козаки Хмельницького й російське військо Шереметева. На Дрижиполі у триденній битві обидві сторони зазнали великих втрат у боях, а також від сильних морозів. У вирішальний момент на допомогу Хмельницькому прийшов Богун, який вдарив у тил полякам з боку Умані. Польсько-татарське військо змушене було відступати.1655 р. став роком найбільших успіхів українських та російських військ. Були зайняті такі міста як Вільно, Ковно, Гродно, Туров, Пінськ. На Україні Хмельницький і російський воєвода Бутурлін вирушили на захід і під Городком завдали поразки польському війську. Знову, як і 1648 р„ Львів був взятий в облогу.
Але в цей час у їхньому тилу з'явились татари, і українські та російські полки змушені були виступити проти цього небезпечного нападника. Битва з татарами відбулась біля містечка Озерного. Обидві сторони зазнали значних втрат і вступили в переговори. В результаті був укладений договір про взаємний ненапад і відмову татар від підтримки поляків у війні.
Тепер здавалося - війна закінчиться поразкою Польщі. Тим більше, що проти неї виступила ще й Швеція, і шведські війська зайця ти значну частину польської території. Проте Рскгія в новій ситуації не була зацікавлена у повній поразці Польщі і посиленні за її рахунок Швеції. Тому вона укладає в 1656 р. Віденське перемир’я з Польщею і вступає у війну зі Швецією.
Хмельницький знову залишається сам у боротьбі з Польщею і шукає собі нових союзників, не розриваючи 1 Іереяславської угоди з Москвою. У вересні 1656 р. він укладає союз з семигородським князем Юрієм Ракочі. Оскільки гетьман був уже серйозно хворий, з семигородським військом вирушив у похід козацький загін під проводом полковника Антона Ждановича. Його метою було посадити князя Юрія Ракочі на польський престол. Спочатку союзники досягли вражаючих успіхів: зайняли значну частину польської території, у тому числі Краків, об’єдналися зі шведами і 19 червня 1657 р. вступили у Варшаву.
Але}' Польщі в цей час почався могутній патріотичний підйом. У війну проти Швеції вступила Данія, і шведські війська залишили Польщу. На допомогу полякам прибули татари і австрійські війська. Тим часом між козаками і їх союзниками виникли незгоди, і Жданович зі своїм загоном покидає князя Ракочі.
У кінці липня 1657 р. семигородське військо було оточене поляками і татарами під Меджибожем на Волині і капітулювало.
Тяжко хворий гетьман, дізнавшись про провал задуманого ним походу, дістав удар і помер 6 серпня 1657 р.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
Якими були передумови визвольної війни українського народу в середині XVII cm.?
Назвіть рушійні сили визвольної війни та її основні етапи.
Якою була раль у визвольній війні гетьмана Богдана Хмельницького? Чому Хмельницький не пішов із військом восени 1648р. на Варшаву? Які зміни відбулись у визвольній війні після Переяславської угоди 1654 р.?
Іому зазнав невдачі козацько -семигородський похід проти Польщі '657р.?