1. Віки XIV. - XVI. в українській національній свідомості
В уяві широких кол українського суспільства представляється власна історія і досі в виді розірваних епізодів Київського й Галицько-Волинського князівства та Козаччини. Тих добрих 250 літ між смертю останнього нащадка короля Данила (1340) та пертими потужнішими виступами козаків якось немов зникають із нашої свідомості! й з того скарбу історичних традицій, па якому витворюється сучасне національне обличчя Українця.
Революція 1917. року і слідуюча за нею національна боротьба, оживили інтерес суспільності! до історичних епох, коли живіше проявлялось власне державне життя, але часи, коли Україна творила складову частину Великого Князівства Литовського, опинились поза дужками зацікавлення. Очевидно, зовсім не заслужено. Трактуючи XIV-XVI. віки, як добу литовської державности на наших землях, повоєнне суспільство занадто виходило з заложення національної політичної організації, що сьогодні творить ідеал кожного народу. Під цей ідеал часи панування Ґедиміновичів, розуміється, не
некого народу виробити загальне «литовське» державне почуття та патріотизм. Це не дає тепер права трактувати, як поневолення, той довгий час у нашій історії, коли ми самі себе називали «Литвинами». Литовська доба була іншою формою нашої держави, аніж Київська чи Галицько-Волинська, але тільки формою. Державне хотіння Українців знаходило свій вислів у обєднанні довкола династії Ґедпміиа.
І Велике Князівство Литовське мало свої внутрішні межпусобиці, то в виді династичної боротьби, то бунту вельмож — але ніразу не можна ствердити там якоїсь національної боротьби литовського і українського елементів. Ще менше помітна ріжниця між Українцями та Білорусами. Етнічно вона неперечно існувала, але політично і національно ніяк не виявлялась аж до XIX. століття. Епоха Ґеди- міновпчів була для України продовженням і дальшим розвитком князівського періоду, але для правильного зрозуміння цеї доби необхідно відмовитись від сучасних уявліпь про державу, як про необхідно національний утвір. «Наше государство христіянське руське велике княжество литовське»[*]) було предметом любови і патріотизму українського народу.