УТВЕРДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ
Одним з найважливіших заходів, проведених Володимиром 988 р., було проголошення християнства державною релігією. Християнство утверджувалося у схід ну X слов’ян протягом
тривалого і складного періоду, який розпочався
задовго до його князювання і продовжувався після нього.
Знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося, за не зовсім чіткими свідченнями письмових та археологічних джерел, ще в антську епоху. Цьому сприяли економічні та політичні контакти з римським світом і Візантією. Вчені вважають за цілком достовірний факт хрещення слов’янського князя Бравлина наприкінці VIll—на початку IX ст. у м. Сурож над Чорним морем, описаний в “Житії св. Стефана Сурозького”.
Важливим етапом стала перша християнізація Русі за часів Аскольда. За візантійськими джерелами, 860 р. русичі здійснили похід на Візантію і ледве не захопили Константинополь. Імперія змушена була укласти договір, однією з важливих статей якого було хрещення Русі. Християнство, однак, не стало панівною ідеологією, бо хрестилася лише певна частина суспільної верхівки на чолі з князем. Нова релігія зустрічала опір не тільки народу, а й значної частини панівної верхівки. Мабуть, саме тому язичник Олег, опираючись на анти християнські сили, 882 р. вбив Аскольда і став князем у Києві. Відродження язичництва в часи Олега засвідчує договір 907 р. з Візантією.
Ситуація змінилася після смерті Олега, коли київським князем став Ігор. Часи його правління відзначалися певною віротерпимістю. Під час заключения договору 944 р. з Візантією язичники і християни виступають як рівноправні спільноти. У Києві на Подолі на той час вже існувала християнська церква св. Іллі.
Велика княгиня Ольга, яка сама була християнкою, доклала багато зусиль до поширення нової релігії. Однак їй не вдалося навернути до християнства свого сина Святослава.
На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити державу, вирішив створити новий поганський пантеон, об’єднавши в ньому верховні божества окремих племен.
Однак язичництво з його багатобожжям і відсутністю єдиного верховного божества не могло служити об’єднавчій політиці київського князя, не відповідало вимогам тогочасного суспільства. Стара релігія стала гальмом суспільного поступу.Християнство, що вже досить глибоко вкорінилося на Русі, стало офіційною державною релігією 988 р. Після хрещення Володимира, яке відбулося в Херсонесі, нову релігію ‘стали впроваджувати по великих містах Київської держави, часто навіть примусово.
Введення нової віри зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело її в число передових європейських країн, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків з багатьма народами, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
Оцінюючи видатну роль християнства в розвитку культури Київської Русі, навряд чи було б правильно вважати християнську церкву винятковим фактором її всесвітньо відомих досягнень, однак саме вона взяла на себе роль головного стимулятора та організатора цього процесу.