Устрій і житє в стародавній Україні за князів.
Князь і дружина. Верховну власть в кождім князівстві мав князь, що жив у престольнім городі (місті) із своєю дружиною з вільних людий, вправних у воєнних ділах. Князь майже ніколи не розставав ся з дружиною, жив з нею по дружньому (по приятельськи), звідкіль і її назва, на війні боров ся на її чолі, дома радив ся з нею про свої справи, ходив на лови, збирав данину (полюдє) і т.
и. Старші і поважні дружинники звали ся боярами, з поміж них назначав він своїх воєводів і посадників (намісників) по містах. Князь був також і верховним судією свого народу. Князі наділяли хоробрих борців щедрими дарунками а також землями, котрі вони заселяли людьми спійманими на війні’. Але селяни нераз з біди мусїли зрі- кати ся своїх прав і запродувати ся боярам задля роботи і про-
Домовина Нестора в Київських печерах.
житку. Таким способом повстала перегодом на Україні неволя.
Народне віче. Головне населене на Україні становили міщани і селяни (звані смердами). Міщани жили по містах, звичайно укріплених, обгороджених валами і частоколами- (відси назва — город). Вони вибирали собі звичайно самі свої власти: тисяцьких, старостів, сотських і ин., що дбали про лад в громаді і судили справи разом з княжими судіями (тіунами). Вибір відбував ся на вічу, котре скликував сам князь. Але перегодом князї щораз рідше скликували віча і так змагали до самовлади. Вічевим дзвоном скликувано міщан на віче і там рішали ся всі важнїйші справи. Нераз доходило на вічу до великої ворохобні’ і бійки.
Торговля. По селах занимали ся люди звичайно хліборобством, по містах торговлею і промислом. Київ був першим містом що до богатства. До Київа приїздили купці (гості) з далеких, чужих країв, привозили там вина, сукна і т. и., а вивозили кожухи, скіри, віск,.мід і т. и.
Щорічно приходили сюди численні судна Дніпром з Чорного моря з товарами. Князі були приневолені давати воєнні відділи для обезпеки купців перед дикими ордами Печенігів і Половців, котрі їх часто нападали і грабили. До Київа приїздили з Царгороду будівничі і живописці, ставили і малювали церкви і княжі палати.Духовенство, монастирі і просвіта. Головою духовенства на Україні був митрополит, що сидів у Київі, а по більших містах були єпископи або владики. Митрополита настановляй царгородський патріярх). З христіянством проникло на Україну також письменство. Початок славянському письменству дали св. апостоли славянськІ, братя Кирил і Методій, з грецького міста Солуня, що в половині 9-го столїтя проповідували христіянську віру на Мораві, уложили славянську азбуку і переложили староболгарською (церковнославянською) мовою св. Письмо. На Україні почали також головно духовні писати книжки церковно-славянською мовою. Але письменних людий було на Україні тоді дуже мало. Спершу були лише богослужебні книжки а їх переписуванєм занимали ся головно монахи (бо в тих часах ще люди не знали печатана книг). З христіянством настало також богато монастирів на Україні. Найславнїйшою була в Київі Печерська Лавра, основана св.
Антонїєм і Теодозієм так названа тому, бо спершу монастир сей містив ся в підземних печерах, викованих в скелях над Дніпром. Опісля повстала церква і монастир на горі. Монахи окрім богослуженя запимали ся також переписуванєм книг, списуванєм житій святих, а також записували події тогочасні як і з давної бувальщини і такі книги звали ся лїтописями. Поміж сими київо-печерськими монахами вславив ся преподобний Нестор, що жив там в половині 11-го столїтя і написав деякі оповіданя з житя святих та з руської бувальнищи, а йому приписувано також списане початкової української літописи. Окрім лїтописий, житій святих і проповідий зберегло ся з тих давних часів Слово о Полку Ігоревім, се є пісня про похід Ігоря на Половців, в якій вельми живо описано бій руської дружини з Половцями, полон Ігоря, плач його жінки на стінах міста і на останку поворот князя на родину. При монастирях засновано також школи і почин до таких шкіл дали уже Володимир Великий і Ярослав Мудрий.