Універсал коронного гетьмана Й. Потоцького, в якому він загрожує карами усім, хто буде допомагати опришкам, керованим О. Довбушем (серпень 1742 р.)

Я, Иосиф Потоцький з Потока в Станіславі, у Бродах, збаразь­кому князівстьві і в Немирові воєвода і генерал Київських земель, гетьман великої корони, лежайський, снятинський і т.

Мій обов’язок — довести до відома вельможних їх милості панів, дідичів, посесорів, власників маєтків на Покутті і Підгір’ї, а також їх комісарів, економів, губернаторів, адміністраторів і підстарост, зокрема всіх громад в країні (а їм про це необхідно знати) про селянина Довбуша, який відомий в цілім покутським і підгірськім краю своєю злістю і зухвалістю, що він вже три роки нападає з ватагою зібранних опришків на містечка і села — грабує, вбиває і нищить.

Я намагаюсь підтримувати безпеку в Покутськім краю моїми людьми як пішими, так і надвірною кіннотою, даю грошову вина­городу за слухняність і оголошую, що необхідно зберігати настанову для найсвятішої землі Галицької. Через те, що згаданний Довбуш із своїми опришками має по різних селах свїх захисників, які надають йому притулок, доручаю всім моїм і чужим громадам, щоб вони всякою силою і спритністю спіймали Довбуша і виловили всіх опришків, що з ними шаліють по країні; спійманих за заподіяний злочин відсилати до Станіслава.

Якщо яка-небудь громада сховає, або чим-небудь нагодує, зро­бить перев’язку, або попередить Довбуша і інших гультяїв, щоб вони сховалися, — такі без ніякого жалю будуть упень винищені.

Щоб запобігти можливих наслідків і зберегти цілість, загальну безпеку і справедливість в країні, щоб їх тепер підтримують каральні загони, я сам особисто швидко вирушаю до Покутського краю і в Станіслав.

А цей мій гетьманський універсал, підписанний моєю власною рукою, з прикладенною звичайною печаткою повинен бути опуб­лікований по всіх містах і селах, як Покутських, так і Підгірських. Руська історична бібліотека. Львів, 1897. Т. XIX. С. 190—191.

89.