Універсал Богдана Хмельницького про надання київському Братському монастиреві у феодальне володіння сіл (9 січня 1656 р.)
Богдан Хмельницький, гетьман, з Войськом єго царського величества Запорожським. Всім вообще і кождому з особна, кому би о том відати належало, а меновите, паном полковником, асаулом, сотником, атаманом і всему товариству Войск єго царського вели- чества Запорозьких, также вшелякої кондиції людєм, кому би только сеє наше писанье показано било, доносим до відомості, іж видячи ми монастир Братський київський при недостатку і дотре- буючий от нас порятунку, в котором щоденне за нас і за все Войсько Запорожськое отдается хвала божія, пустили єсьмо на вижевеньє і на порятунок церкви божої і братії монастиря вишменованого Братського київського село Ксаверов, що ксендз Єлець держал, і на Полісью маетность Мухоїди, также і села под Фастовим єзуїтськиє, коториє перед тим єзуїти держали, то єсть, Плисецькоє, Чорного- родку, Сарновичі, Обіходи і Базар, со всіми пожитками, ставами, млинами, сіножатьми і іншими всякими доходами і приналежностями; так яко і перед тим подданії повинності звикли були отбувати, хотячи міти, аби й тепер не іначей велебному в богу отцу Лазареві Барановичеві, ректорові монастиря Братського київського і всеї братії того ж монастиря, альбо кого там зошлет з слуг монастирських, кром жадного спротивленія, они всі (опроч Козаков, коториє завше до войська ходить звикли) тиє ж повинності і послушенство отдавали.
А єжелі би хто поважаючи легце сей наш універсал, послушним бить не хотіл і подданства не отдавал, таковим ми от отца ректора і братії помененого монастиря туди зосланим суворо карати позволяем, а інших і бунти всчинаючих пану полковникові нашему київському би і на горло карати росказуєм, не чинячи іначей.Дан з Чигирина, дня 9 генваря, 1656 року.
Богдан Хмельницький, рука власна. Акты, относящиеся к истории Западной России.
СПБ, 1853, Т. V, стор. 96-97.
53.