Український Ранній Модерн і Модерн (прикінцеві зауваження)
Наприкінці цієї маленької книжки про великий період повернуся до ідеї Джареда Даймонда щодо природно-історичних експериментів і зауважу, що саме вона дає ключ для інтерпретації українського переходу від Домодерну до Модерну[457].
Зокрема, прояснює чому Новоросія (1764-1874[458]), у яку Російська імперія так щедро вкладалася, програла Малоросії (17641856[459]), у котрої були старі «культурні накопичення».Тому малоросійська історія змогла народити-відродити національну (українську) ідентичність, а новоросійська - ні. Остання залишилася уламком Старого Порядку та пережитком домодерного імперіалізма та архаїчного Фронтиру (Великого Кордону християнської та ісламської цивілізацій). Без імперського колоніалізму Новоросія нежиттєздатна, новоросійський народ - то цілковита фантазія[460] (позірні збіги з креолами лише додають такому явищу колоніального смаку[461]). Там де Фронтир народив «націю» (американців, українців) він якраз був антитезою старих імперій і новим «порогом ускладнення» (у сенсі «великої історії всього» Д. Крістіана, для якої ускладнення - це і є розвиток).
Зауважу і що вже не раз згадане просвітницьке «переповнення» - то власне «ключ» до історії Новоросії, особливо часів її героїчної доби і першого «вибухового буму» 1764-1796 рр.[462]. Та пора успішна саме на давніх українських шляхах і проектах (вихід до Чорного моря, судноплавство Дніпром, транспортні коридори в степу та ін.), а ось незакорінені в місцевих традиціях вигадки (Грецький проект, міста-примари, адміністративний калейдоскоп тощо) стають або «потьомкінськими деревнями», або планами на виріст - реалізованими вже за модерної доби. Утім, колір вичерпання можливостей «капітального ремонту» старого, «перехідності-пробудження» і «ривків навздогін» - то дуже сучасні для нинішньої України історичні барви (і не лише для України - нагадаю, що термін ««Нове Просвітництво» ужитий у футуристичній доповіді Римського клубу 2017 р., а у 2018 р.
знаний суспільствознавець Стівен Пінкер видав свою «Просвітництво тепер» - апологію продовження до сьогодні просвітницької традиції)[463] [464] [465] [466] [467] [468] [469].Таким чином, значення Раннього Модерну як початку української сучасності важко переоцінити. Саме він протистоїть короткозорості багатьох наших сучасників, для яких Україна народилася ледь не вчора (знані екстремальні варіанти, коли «нові обличчя» маніфестують, що історія України - вона лише з часу їх приходу в уряд, а перед тим - лише темні часи «попередників»).
Ранній Модерн дозволяє оприявнити структури «довгого тривання», які сплітають локальне і глобальне (нагадаю, що світ стає глобальним саме за цієї доби і ранньомодерна «родова пляма» супроводжує глобалізацію повсюдно). Те що народилося тоді - здебільшого не вмерло і досі (попередні епохи більш «античні» і дистанційовані від сучасності). Тому - той хто, неприсутній у Ранньому Модерні, ризикує бути оголошеним «неісторичним». Не дивно, що ранньомодерна Україна останнім часом стала ціллю інформатак - бо ж поява цілісної, не- фрагментованої і вписаної до глобального контексту української візії минулого, то важливий ресурс, справжнє «виведення із тіні» для всієї країни.