Українська література, театр, музика.
На початку XX ст. в українській літературі розвивалися демократичні традиції, що були започатковані Т. Шевченком. У центрі уваги більшості українських письменників було життя простого народу, його нелегка доля, сподівання на краще життя.
У численних творах Михайла Коцюбинського таврувався царизм і вся самодержавна система, створені яскраві образи революціонерів. У повісті «Баїа шогдапа» Коцюбинський глибоко художньо й правдиво змалював соціальні конфлікти, революційні події, психологію мас, настрої і думки селян.Письменницею широкого діапазону виступала Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Вона створила велику кількість високохудожніх поетичних, прозових і драматургічних творів: «Сопїга зреш зрего», «Лісова пісня», «Кам’яний господар» та ін, у яких глибоко відображено життя народних мас, їх прагнення до свободи, послідовно проводиться думка про громадське призначення творчості письменника.
Плідну літературну творчість і активну політичну діяльність поєднував Володимир Винниченко. Він був одним з лідерів українських партій - спочатку РУП, а потім УСДРП, у 1917 р. став головою уряду Центральної Ради. У своїх ранніх творах - оповіданнях і повістях «Голота», «Солдатики», «Контрасти», «Малорос-європеєць» та інших В. Винниченко реалістично зображував соціальні контрасти, глибоко відтворював внутрішній світ героїв.
У драматичних творах В. Винниченка, значна частина яких була написана в еміграції після поразки Української революції, показані українська інтелігенція, українське місто. Письменник художньо дослідив психологію політизованої людини, революціонера-аскета, зобразив конфлікт між ідеалами людини та її політичними поглядами, моральні хитання особистості.
На Буковині найвидатнішою письменницею демократичного напряму була О. Ю. Кобилянська. Найвизначнішим її твором є повість «Земля», присвячена гострим соціальним конфліктам, що відбувалися в українському селі на початку нового століття.
Незважаючи на тяжкі умови, продовжували розвиватися в Україні драматургія, театр, музика.
Найбільш значною в Україні була театральна українська трупа М. Кропивницького до якої входили M. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька, І. Карпенко-Карий та ін. У 1907 р. після успішних гастролей цієї трупи в Києві, М. Садовський заснував перший український стаціонарний театр.В активізації музичного життя в Україні визначну роль відіграло створення М. Лисенком у 1904 р. в Києві музично-драматичної школи, яка в 1913 р. була реорганізована в консерваторію, і в 1903 році у Львові з ініціативи А. Вахнянина - Вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка. Світової слави в ці роки набула видатна українська співачка С. Крушельницька.
Продовжуючи свою творчу роботу видатний український композитор М. Лисенко написав твори, які мали глибоко громадянське, революційне звучання: хор-гімн «Вічний революціонер» на слова І. Франка, кантату «До 50х роковин смерті Т. Г. Шевченка» тощо.
Низку творів високого громадянського звучання написали учні й послідовники М. Лисенка. Зокрема, К. Стеценко створив героїчну оперу «Кармалюк», музично-вокальні твори на слова Т. Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки. М. Леонтович найбільше уславився хоровою обробкою народних пісень («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть» тощо). Організовуючи учнівські й народні хори, Леонтович багато зробив для розвитку масового хорового мистецтва.
На західноукраїнських землях композитором демократичного напряму був С. Людкевич. У своїх творах «Хор підземних ковалів», «Останній бій», «Кавказ» (на слова Т. Шевченка) Людкевич створив образ нескореного народу.
6.3.2.