Церковна унія Берестейська (1596 р.).
Руські владики нераді були, що.царгородський патріярх поставив їх під догляд церковних братств, зложених з світських людий, міщан, ремісників, що не знають духовних наук. У владик зродилася отже гадка, відлучитися від царгородського патріярха і признати головою церкви Папу римського (приступити до унії, злуки з римською церквою).
Таку звязь навязав оув уже Папа римський за князя і короля Галицького Данила, а пізнійше за короля Ягайла, але ся звязь опісля перервалася. Тепер коли церковні братства почали з понуки царгородського патріярха ‘ голови Грецької Церкви) руських владик напоминати, щоби дбали про добрий лад в Церкві і примірне життє, задумали деякі владики зєднати Руську церкву з Римською (заключити унію) і признати Папу головою Церкви, але при тім задержати руський обряд і богослужение та жонате духовенство. При тім бажали руські владики злукою з Римом визволитися зпід звсрхности царгородського патріярха, котрий накладав на них великі даничи і поставив їх під догляд церковних братств. Тому то київський митрополит Михайло Рагоза, луцький єпископз»
Кирило Терлецький і володимирський І г н а т і й Потій виїхали до Риму і перед самим Різдві їм 1595 року зложили присягу на євангеліє, що Руська Цері ва приступає до унії (злуки) з Римом, а Папа згодився на те, щоби Русини держалися руського обряду і богослужения та щоби священники могли женитися. Ci услівя затверджено на соборі (зїзді) владик у Берестю 1596 р.; потвердив се також польський король Жигимонт і також заборону уніятів перетягати на латинський обряд. Але проти унії з Римом повстали церковні братства і деяк> українські пани, а найбільш князь Константин Острожський, обидже- ний тим, що руські владики взялися до того діла без його порозуміння. Також деякі руські владики і світські люди не хотіли признати унію, бо, як казали, її заключено самовільно.
Таким способ руські владики розділилися на унія- ■ ів і православних і розпочали між собою релігійну бо- боротьбу,котра довела до такого розярення, що в місті Полоцьку православні убили 'іамошнього уніятсь- кого архиепископа Иосафата Кунцевича (в 1623 році), котрого опісля Католицька Церква зачислила міх; святих.
Але й Русини уніяти дізнавали від польського уряду зневаги своїх прав і упослідження. Горді польські владики не хотіли допустити уніятських владик до сенату, до висшої соймової пала.и l), а тим способом з самого поча гку Підкопали повагу унії, котру вважали чимсь низшим ві„ латинської віри. Тимто
*) Польський сойм складався а посольської пала.и, в котрій к ідали посли і з сенату, висшої палати, де васідали польські владики і вельможі, сен пори.
руські пани, а навіть міщани, що вважали себе також панами, приймали латинський обряд, щоби запевнити собі більший вплив у державі та щоби відріжнитися від селян, котрих звали хлопами і так відчужувалися українському народови і польщилися.
16.