Третій Універсал Центральної Ради 7 листопада 1917 р.

Народе український і всі народи України!

Тяжка і трудна година впала на землю Російської Республіки. На пів­ночі в столицях іде міжусобна й кривава боротьба. Центрального уряду нема й по державі шириться безвладдя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без влади дужої, єдиної, народної Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всії Росії, оповіщаємо:

Віднині Україна стає Українською Народною Республікою.

Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Ро­сії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних наро­дів. До Установчих Зборів України вся влада творити лад на наших землях, видавати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді й нашому уряду - Генеральному Секретаріатові України.

Маючи силу й владу на рідній землі, ми тою силою й владою стане­мо на сторожі прав революції не тільки нашої землі, але й усієї Росії.

Отож оповіщаємо:

До території Народної Української Республіки належать землі, засе­лені в більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Респуб­ліки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бу­ти встановлене по згоді зорганізованої волі народів.

Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:

Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі й інші землі нетрудових господарств сільсько­господарського призначення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі - скасовується.

А зараз оповіщаємо:

На території Народної Республіки України від сього дня встановлю­ється по всіх підприємствах вісім годин праці. Тяжкий і грізний час, у яко­му перебуває вся Росія, а з нею й наша Україна, вимагає доброго упоряд­кування виробництва, рівномірного розділення продуктів споживання й кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному Секрета­реві праці від сього дня разом з представництвом від робітництва встано­вити державний контроль над продукцією на Україні, пильнуючи інтереси як України, так і цілої Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх на­родів світу. Волею й іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир установлено як найш­видше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральний Уряд примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні перегово­ри. Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права українського народу в Росії й поза Росією в замиренню не порушувалися. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу. Останнім часом ясні здобутки революції затемнено від­новленою карою на смерть.

Оповіщаємо:

Віднині на землі Української Республіки смертна кара скасовується.

Усім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сьо­го дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не притягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде видано закон. Суд на Україні повинен бути справедливий, відповіда­льний духові народу.

З тою метою приписуємо Генеральному Секретареві судових справ зробити всі заходи, упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному Секретареві внутрішніх справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого са­моврядування, що є органами найвищої адміністративної влади на місцях. І до встановлення найтіснішого зв’язку й співпраці його з органами рево­люційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демокра­тичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці мають бути забезпечені всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свобода слова, друку, ві­ри, зібрань, союзів, страйків, недоторканості особи й мешкання, право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного роз­витку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам великоруському, єврейському, польському й іншим на Україні визнаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя. Тому доручаємо нашо­му Генеральному Секретареві національних справ подати нам у найближ­чім часі законопроект про національно-персональну автономію. Справа харчова є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час.

Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили й рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які по­требують нашої допомоги.

Громадяни! Іменем Народної Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров’я, силу й нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведе­не на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 гру­дня 1917 (9 січня н. ст. 1918) року, а днем скликання їх - 9 (22 н. ст.) січня 1918 року. Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негай­но видано буде закон.

У Києві 7 (20) листопада 1917 р.

Винниченко В. Відродження нації. - Ч. 2. - С. 74-80.