Таємна настанова Катерини II Π. О. Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором (листопад 1764 р.)
2. Тамтешні єпархіальні архієреї, хоча й зобов’язані за своїм званням і за силою духовного регламенту турбуватись про дотримання закону божого, так само й про поширення добрих установ серед простого народу і про більше вкорінення страху божого, і ви з належним розглядом, громадською владою іноді допомагаєте, добре знаючи, що справжній страх божий є перший засіб до зниження намірів і схильностей до пороків і злодіянь і, навпаки, до вкорінення в людях добронравності і чесності.
Тому належить вам уміло приглядатись до них і до їх підлеглих, щоб різного роду хитруваннями заскнілого у них властолюбства не виходили поза належну їхньому санові межу, поширюючи іноді свою духовну владу над світською, іноді також розсіваючи серед простого і забобонного народу різні корисні для їхніх намірів, а загальному спокоєві шкідливі плевели під виглядом закону божого і благочестя, як про це згадується в духовному регламенті.
Скромна у цьому і дбайлива обережність ваша буде тим потрібнішою, бо про становище малоросійських монастирських і духовних маєтків остаточного визначення ще не зроблено і тамтешнє духовенство самовільно ними володіє і користується.
3. Необхідна потреба полягає в тому, шоб було відомо урядові і вам точна кількість народу малоросійського, тобто як людей, належних до військового чину під різними званнями, так і посполитих мещан і купців...
На початку таємної вам настанови між іншими непорядками, що мають місце в Малій Росії, ми вже згадали, шо від цієї такої обширної, багатолюдної і дуже багатої різними корисними плодами провінції в державну казну (про шо мало хто може повірити) немає жодних прибутків. Це, проте, так правдиво, шо, більше того, звідси відпускають туди по 48 тис. крб. Отже, було б і надалі безвідповідальним залишати ії в такому безладді, тобто бути, як і раніше, для держави тягарем, аніж займати вигідне становище, отже, поряд з іншими виправленнями необхідно, під якою б то не було назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і одержувати від нього в казну нашу, за обов’язком і справедливістю та й за самими умовними пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки.
З цього всього ви самі можете зробити висновок, як потрібно для цього, між іншим, і цілком певна відомість про кількість малоросійського народу. Задля цього, ввійшовши у всі подробиці тамтешніх справ, дізнавшись про безладдя бувших там дотепер правлінь і причини, від яких вони виникли, і розсудливо розміркувавши про засоби їх виправлення, про користь для держави, про стан землі і людей, а також про їх права, і про справжні, а не самовольно присвоєні собі привілеї, чи не зможете ви висловити нам вашу думку, на якій підставі і яким чином встановити нову по всій Малоросії ревізію та й зручніше ії б здійснити?4. Через те, що для податків, які стягуються, не можна ні встановити міцної основи, ні виходити з відомої завжди суми, доки будуть тривати згадані переходи землеробів з місця на місце, то належить вам докладати вашу велику старанність тамтешній народ усіма можливими способами привести до того, щоб зазначеним переходам було покладено край.
5. В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні. Тут, як і в інших справах, знайдете ви незліченні непорядки, які випливають із застарілої загальної невпорядкованості і від зухвальства начальників, які віддають перевагу своїй власній користі перед користю народу і перед прямим служінням вітчизні. Не без здивування побачите ви прибутки військового скарбу, тобто наші казенні, самовільно розкраденими; народ, з якого вони збираються, — розореним, військо, на утримання якого вони призначені, в такому поганому стані, що ледве чи варте воно імені того, і багато просторих земель, записаних на військовий уряд тамтешніх полків, свавіллям і жадобою головних і нижчих чиновників у їх вотчини оберненими. Словом сказати, майже одне тільки ім’я носила дотепер Мала Росія як знатна провінція, що належить до обширної Російської імперії.
За численністю непорядків, які вимагають виправлення інших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яких вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те поняттях простого люду, а з боку чиновних людей — пристрасних і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, а більш різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи, часу і людини, уміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвост.
Бумаги империатрицы Екатерины II, т. 1, стор. 376—382.
156.