Становище козаків і селян у першій половині XVII ст. за літопису Самовидця

Літопис Самовидця охоплює події на Україні з 1648 по 1702 рік. Автором літопису, як вважають, був Роман Ракушка-Романовський (народився в 20-х роках XVII cτ.). Р. Ракушка-Романовський займав різні посади в козацькому війську, включно до посади наказного полковника^[5].

учасником і очевидцем багатьох подій, описаних ним в літопису. Ракушка-Самовидець був виразником інтересів козацької старшини. Нижче наводиться уривок з літопису Самовидця, в якому розпо­відається про становише козаків і селян напередодні визвольної війни 1648—1654 рр.

Початок і причина війни Хмельницького є виключно в пересліду­ванні поляками православ’я і обтяженні козаків, бо ж тоді їх, не бажаючих панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами (посилали) і з містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, в дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір’я замітати і до інших незнос­них робіт приставляли. Hy а ті, що були козаками реєстровими, то над ними шляхта панове полковники від гетьмана коронного пона­силані були, які про їх вольності ніскільки не дбаючи, як тільки могли зневажали їх і втихомирювали; плату, яка визначена була від короля його милості і Речі Посполитої по золотих тридцять на рік, вони собі забирали, з сотниками ділячись; бо сотників не козаки обирали і настановляли, але полковники, кого хотіли, з своєї руки, щоб вони до них зичливими були. А також і полковники козаків до всякої домашньої незвичної роботи приставляли; якщо ж який-небудь козак, вийшовши в степи, достане в татар коня доброго, то його в нього віднімуть; із Запорожжя через дикі поля з рарогом¹ яструбом, орлом чи хортом посилає козака бідного в міста, кому подарунок шлючи, якому-небудь панові, не жаліючи козака, хоч би він і загинути мав, що не трудно було тоді від татар. Знову ж, якби якого язика татар­ського піймали козаки, то з язиком татарським якого-небудь свого жовніра, до якого полковник ласкавий, посилає до гетьмана корон­ного, а козацьку відвагу потлумляють...Ті ж козаки, що ходили на рибу за пороги, то в них на Кодаку на комісара^{[6] [7] рибу десяту відбирали, а полковникам окремо треба дати, і сотникам, і осавулові, і писа­реві, — так що до великого убозтва козацтво дійшло.}

А більше шести тисяч не повинно козаків бути; хоч і син козаць­кий, а ту ж панщину мусив робити й податки давати. Таке над козаками було. Над поспілвством^[8] же, хоч в усьому жили заможно, з збіжжям, з бидлом, з пасіками, однак же, чого не звикла була Україна терпіти, вимисли великі були від старост, і від намісників...

Літопис Самовидця, Київ, 1878, стор. З—5.

6.