Розвиток державності на Русі в першій половині X ст. Ігор
В часи князювання Олега пожвавився еко- t '‰ номічний розвиток суспільства. Розбудовувався стольний град Київ. Однак східнослов’янська етнокультурна спільність залишалася не досить згуртованою політично.
Будівництво держави було продовжено за наступника Олега — Ігоря.Давньоруські літописи зберегли мало свідчень про внутрішнє життя Київської Русі в першій половині Хет. Більше їх — у східних істориків і географів того часу. Наприклад, перс аль-Істахрі зображує її квітучою й могутньою країною. Він пише, що з усіх країн купці приїздять торгувати до Києва, який значно більший, ніж навіть Булгар Великий на Волзі,
одне з головних торжищ тогочасного східного світу.
Прогягом першої половини X ст. київські князі наполегливо й послідовно згуртовували у спільній державі племінні княжіння східних слов’ян. Справу Олега, за свідченням „Повісті", 912 р. продовжив його наступник Ігор. Він знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про кончину Олега.
На 40-і рр. X ст. припав новий спалах воєнної активності давньоруської панівної верхівки. Київський князь поширив свою владу на східний Крим і Тамань, де було створене Тмутараканське князівство. Ігор вчинив два великих походи на Візантію, що мали на меті як захист південних рубежів, так і забезпечення вигод для руських торгових людей у Константинополі та інших грецьких містах.
Перший похід 941 р. не приніс йому успіху. Тоді 944 р., одночасно водою й суходолом, величезне руське військо вирушило на південь. Візантійського імператора Романа повідомили: „Ось ідуть русичі, немає ліку кораблям їхнім, укрили море кораблі". Тоді імператор послав назустріч Ігореві своїх урядовців з пропозицією миру. Було підписано союзну угоду, що виявилася менш вигідною для Русі, ніж русько- візантійські договори 907 і 911 рр. Мабуть, Візантія добре підготувалася до війни, й Ігор не зважився ризикувати і йти далі на південь. Зате він досяг успіху в поході 943р. на узбережжя Каспію. Руські воїни заволоділи тоді багатими містами Дербентом і Бердаа.
Великі й малі (не відбиті зовсім у джерелах) війни приносили славу й багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали від мирної праці багато народу, у війнах гинули тисячі людей, що послаблювало економіку держави. Головним же джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягання данини, яку князі прагнули увесь час збільшувати. Особливо жорстоким було збирання полюддя, що в X ст. йшло безпосередньо на утримання військової дружини. Саме під впливом своїх дружинників князь Ігор, зібравши один раз полюддя в землі древлян, повернувся туди, щоб стягти його вдруге, за що був забитий повсталими 944 р. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.