РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ у 1905—1907 РР.

При вивченні цієї теми згадайте спочатку, які питання залиши­лись невирішеними після реформ 60-70-х років XIX ст. Хоч роз­виток капіталізму внаслідок реформ значно прискорився, численні феодальні пережитки (поміщицьке землеволодіння, самодержав­ство, станові привілеї), національний гніт, що панував у Російській імперії, були для країни основною перепоною на шляху прогресу.

Революційні події в Україні у цей час слід розглядати за такою схемою: страйкова боротьба робітників у першій половині 1905 р. - виступи селянства - повстання на флоті та в армії - активізація національного руху - піднесення загальної революційної хвилі восени 1905 р.

На окремих фактах виступів робітників, селян, солдатів, інтелі­генції рекомендуємо розкрити основні характерці риси їхньої бо­ротьби. Під впливом кривавої розправи 9 січня над мирною демон­страцією робітників у Петербурзі взимку і навесні піднімається хвиля робітничих страйків в Україні. Основним гаслом пролетарсь­ких виступів було: “Геть самодержавство!”. Водночас робітники організовано запроваджували на заводах 8-годинний робочий день, знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях.

Виступи селянства здебільшого мали стихійний характер і пере­творювались на погроми поміщицьких садиб. Характерним, на­приклад, був випадок на хуторі Михайлівському в лютому 1905 р., коли селяни розгромили маєток і цукровий завод Терещенка. Однак окремі виступи селян були більш організовані. Так, 18 груд­ня того ж року в селі Великі Сорочинці був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків, не надсилати новобранців до війська і закрив шинки. Комітет керу­вав і обороною селян від урядових військ. Нерівна кривава бороть­ба в Сорочинцях була описана В.

Вперше захиталася надійна раніше опора царизму - армія. 14- 15 червня 1905 р. вибухнуло повстання на броненосці “Потьомкін”. В листопаді на Севастопольському рейді повстали матроси 12-ти кораблів Чорноморського флоту, на чолі яких став лейтенант Пет­ро Шмідт. 18 листопада в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручиком Борисом Жаданівським. Пожвавлюється національ­ний рух. Країні представники української інтелігенції засновують культурно-освітні організації - “Просвіти”. “Просвіти" піклувались про створення бібліотек, читалень, шкіл з українською мовою вик­ладання, організовували видання газет та книг, читання лекцій, проведення літературних та музичних вечорів. У багатьох школах вчителі самовільно переходили на викладання українською мовою. У Київському, Харківському та Одеському університетах запро­ваджувався курс української літератури. З’явилась україномовна преса: першою україномовною газетою став “Хлібороб" - видання В. Шемета в Лубнах. У жовтні 1905 р. на хвилі революційного під­несення починається загальний політичний страйк, у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Для керівництва виступами створюються страйкові комітети, Ради робітничих депутатів, куди входять представники різних революційно-демократичних партій.

Підтиском наростаючої революційної хвилі 17жовтня 1905 року цар Микола II підписав маніфест, у якому підданим обіцяно грома­дянські права, політичні свободи, Державну Думу з законодавчи­ми правами. Необхідно підкреслити, що цей маніфест призвів до розмежування настроїв та політичних сил на три основні групи:

1- а - котра сприйняла маніфест з надією, то він дасть консти­туцію, парламент, демократичний устрій (ліберали);

2- а - вважала, що маніфест - це маневр царизму, і вимагала про­довжувати боротьбу до повної перемоги над самодержавством (ліворадикальні партії);

3- я - виступила на захист царизму і прагнула скасувати завою­вання революції (праві, чорносотенні організації).

Тому після виходу маніфесту боротьба набрала особливо гос­трих форм.

Національний рух в Україні переживає нове піднесення: в кінні 1905 - початку 1906 рр. українською мовою виходить ряд газет ("Громадська думка”, “Рада”), працюють видавництва, культурні заклади - “Просвіти”, клуби, кооперативи, проф­спілки та ін.

Під впливом революційних подій у грудні 1905 р. на своєму II з'їзді РУП була перетворена в Українську соціал-демократич- ну робітничу партію (УСДРП) лідерами їїстали М. Порш, В. Вин­ниченко, С. Петлюра. Українська демократична партія перетво­рена в українську радикально-демократичну партію (С. Єфремов, Б. Грінченко, Д. Дорошенко та ін.).

Ліві партії бойкотували вибори до Державної Думи і не брали участі в її роботі. Від України було обрано 102 депутати. 45 з них об’єдналися в Українську парламентарну громаду, головою якої був обраний адвокат з Чернігова І. Шраг. Громада випускала свій орган “Украинский вестник”.

Політичною платформою Громади були вимоги політичної ав­тономії України, українізації державного управління, освіти. З Декларацією з думської трибуни мав виступити М. Грушевський, але 8 липня 1906 р. Дума була розпущена.

У 2-й Думі знову виникла Українська Громада з 47 членів, яка видавала “Рідна справа - Вісті з Думи” і продовжувала ту ж саму лінію. Більшість депутатів фракції становили представники лівих партій, котрі цього разу брали участь у виборах. Проте 2-а Дума - також була розпущена 3 червня 1907 р., а до виборчого закону вне­сені зміни. Внаслідок цього селянство України позбавлялося пра­ва надсилати до Думи своїх представників, і українська фракція більше не сформувалася.

Слід також зазначити, що революційні події на українських зем­лях Російської імперії мали відчутний резонанс в Західній Україні. Гак, у Галичині на цей час відбулося 211 робітничих страйків. Ширились виступи селян. Влітку 1906 р.

Хоч революція 1905-1907 рр. і була придушена, все ж це був важливий крок у національно-визвольній боротьбі українського народу, який сприяв пробудженню його національної свідомості, а українські партії набули вкрай необхідного досвіду політичної боротьби в умовах революції.

Під час революції вперше було досягнуто ряду здобутків у справі українізації. У 1906 р. М. Грушевський перевів зі Львова до Києва видання “Літературно-наукового вісника”. Часопис “Киевская старина” був перетворений в “Україну” і видавався українського мовою. Виникла значна кількість нових українсь­ких часописів, серед яких “Українська хата”, “Рідний край", “Дзвін", “Село”, та ін. Всього за роки Революції вийшло 24 україно­мовних газети, тижневики та журнали. Було створено й ряд нових видавництв, що друкували різноманітну літературу українською мовлю. За редакцією В. Доманицького вийшло перше повне ви­дання “Кобзаря” Т. Шевченка.

(?) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які основні характерні риси виступів робітників, селян, солдатів та матросів під час революційних подій 1905 р.?

3. Чому восени 1905 р. відбулось розмежування опозиційних цариз­мові політичних сил?

3. Якою була роль української фракції в 1-й та 2-й Державних Думах?

4. здобутки для України принесли революційні події 1905-1907рр. ?