Проблеми державного об’єднання радянських республік. Україна в Союзі РСР.

Одна із самих багатонаціональних держав сві­ту, царська Росія була дійсною «в’язницею народів».Правляче коло проводило шовіністичну політику. Вона виражалася в розпалі міжна­ціональної ворожнечі, русифікації, культивуванні економічної, полі­тичної і культурної нерівності народів.

У результаті національно - визвольного руху, революції і грома­дянської війни на уламках колишньої імперії виникла багатонаціона­льна держава - Російська імперія, а також декілька інших суверенних республік, у тому числі й Українська РСР.

Правляча партія більшовиків і Ленін ставилися до національно­го питання з великою обережністю. Ще у Брест - Литовську більшо­вицька Росія визнала Центральну Раду та її Генеральний Секретаріат як суверенний уряд незалежної держави, а трохи пізніше визнала і не­залежність українського радянського уряду.

Проте погроза, що нависнула над країною в роки громадянської війни, диктувала необхідність об'єднання сил радянських республік. У травні 1919 р. Ленін запропонував установити військову єдність. Пропозиція була підтримана. У травні 1919 р. ВУЦВК висловився за підпорядкування збройних сил республік єдиному центру. 1 червня 1919 р. ВЦВК при участі представників України, Литви, Латвії і Біло­русії прийняв рішення про військовий та економічний союз. Цей дек­рет не призвів ще до юридичного створення єдиної держави. Було ви­знано доцільним лишити за національними республіками статус неза­лежних держав. Таким чином, актом від 1 червня 1919 р створювався тільки військово-політичний союз незалежних держав. Аж до 1923 р. радянський уряд України окремо від Радянської Росії підтримував зо­внішньополітичні відношення(уклавши 48 власних угод), здійснював зовнішню торгівлю і навіть почав закладати основи окремої українсь­кої радянської армії.

У період громадянської війни була почата спроба й у юридич­ному оформленні федерації радянських республік.

28 грудня 1920 р. представники РРФСР В.И. Ленін і Г.В. Чиче- рін і представник УРСР Х.Г. Раковський підписали в Москві договір про військовий і господарський союз між Росією й Україною. З цією метою об'єдналися 7 наркоматів: військових і морських справ, зовні­шньої торгівлі, фінансів, праці, залізниць, пошт і телеграфів, а також ВРНГ і УРНГ. Об'єднані наркомати входили до складу Раднаркому РРФСР і мали своїх уповноважених при Раднаркомі УРСР. Аналогіч­ні договори були укладені між РРФСР і іншими радянськими респуб­ліками. Так виникнула договірна федерація формально незалежних радянських держав. ВЦВК, куди республіки делегували своїх пред­ставників, і Раднарком РРФСР, до складу якого входили об'єднані на­ркомати, стали загальнофедеративними органами.

Але договірні відносини були досить невизначеними. Межі компетенції загальнодержавних і республіканських органів не мали юридичного оформлення.

Проте багато хто глибоко не замислювався над принципами по­будови майбутньої федерації. Виникло два підходи:

Перший: Всі радянські республіки повинні ввійти до складу РРФСР як нові автономні республіки. Принцип «автономізації». Це була великодержавна, централізаторська, об'єктивно шовіністична політика. Її відстоював нарком у справах національностей І.В.Сталін. Його підтримували Ф.Е.Дзержинський, Д.З.Мануільський, Г.К.Орджонікідзе, тобто не тільки російські більшовики.

Другий: Створення союзу, нової федерації радянських респуб­лік. Її відстоював В.И.Ленін, Х.Г.Раковський, В.П.Затонський. Раков- ського сильно турбувала поступова втрата Україною свого суверені­тету. За його ініціативою було розглянуте питання про взаємовідно­сини Росії й України. Подібні пропозиції надходили і від інших рес­публік. У результаті 10 серпня 1922 р. за рішенням Політбюро ЦК РКП(б) була утворена комісія з удосконалювання федеративних від­носин у країні. У її склад увійшли: В.В.Куйбишев (голова), Г.К.Орджонікідзе, Х.Г. Раковський, Г.Я. Сокольников, І.В. Сталін, Г.І. Петровський (від України). Всі члени ЦК, за винятком Раковсько- го, були прихильниками ідеї «автономізації» республік. Про це под­бав Сталін. Роботою комісії фактично також керував Сталін. Його проект «Про взаємовідносини РРФСР з незалежними республіками» передбачав входження республік до складу РФ на правах автономії. Таким чином, ініціатива Раковського призвела до протилежного ре­зультату.

В.І.Ленін через хворобу не брав участь в обговоренні проекту. Проте до нього були спрямовані всі матеріали по даному питанню. 26 вересня 1922 року Ленін надіслав листа у Політбюро, у якому вису­нув і обґрунтував нову форму держави Союзу радянських республік. Ленінський план передбачав добровільні об'єднання радянських рес­публік у Союз РСР.

Жовтневий (1922 р.) Пленум ЦК РКП(б) прийняв форму ство­рення єдиної держави, запропоновану Леніним.

У жовтні 1922 р. по всій території Рад. України розгорнулася робота з пояснення ленінської концепції утворення єдиної союзної держави. Активну участь у ній приймали Г.І.Петровський, М.В.Фрунзе, В.Я.Чубар і ін.

10 грудня 1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд Рад. З'їзд схвалив Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР.

30 грудня 1922 р. відбувся I з'їзд Рад СРСР. Усього було на ньо­му 2215 делегатів, у т.ч. 364 від України. Очолював делегацію Украї­ни М.В.Фрунзе. Перший з'їзд в основному затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Остаточно тексти цих докумен­тів повинний був затвердити II з'їзд Рад. Були обрані ЦВК СРСР, а також 4 голови ЦВК (від України - Г.І.Петровський). На початку до складу СРСР увійшли 4 республіки: РРФСР, УРСР, БРСР, ЗРФСР.

Проте прихильники «автономізації» на чолі зі Сталіним не від­мовлялися від своїх намірів, хоча тимчасово і відступили. 26 січня 1924 р. відчинився II з'їзд Рад СРСР. З'їзд остаточно затвердив першу Конституцію СРСР. Конституційна оформлення єдиної союзної дер­жави завершилося.

У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив новий текст Конституції УРСР. У Конституції законодавчо закріплювалося входження УРСР до складу СРСР.

Конституція також зафіксувала:

-утворення в 1924 р. Молдавської АРСР у складі УРСР;

-зміни в адміністративно-територіальному поділі республіки.

У 1923 р. замість повітів і волостей були створені округи і райо­ни. У 1925 р. за рахунок ліквідації губернії був зроблений перехід до трьохступінчатої системи керування (центр - округ - район).

Після смерті В.И.Леніна в 1924 р., не змінюючи своєї форми, СРСР по своєму став поступово перетворюватися в жорстку центра­лізовану унітарну державу.

Таким чином, створення єдиної багатонаціональної держави, не­зважаючи на зовнішні демократичні форми побудови, проходила і пройшла за сталінським сценарієм. УРСР, як і всі інші незалежні на­ціональні республіки, поступово втрачала залишки свого сувереніте­ту.