Про страйки на заводах Харкова 1—5 травня 1900 р.
(3 донесення старшого фабричного інспектора Харківської губерні в департамент торгівлі і мануфактур, 17 травня 1900 р.)
Вважаю обов’язком подати департаменту торгівлі і мануфактур докладне донесення про страйки на заводах міста Харков 1—5 цього травня.
ЗО квітня начальник губернії усно повідомив мені, що 8 відомостями поліції ті заворушення, які заздалегідь підготовилися серед робітників міста Харкова, виявляються насамперед страйку робітників майстерень Курсько-Харково-Севастопольської залізниці (близько 2400 робітників), які мають намір їй юрбою на другий кінець міста в напрямку до Паровозобудівне) заводу (близько З 300 робітників), а робітники останнього заводу дізнавшись про страйк робітників залізничних майстерень, мають намір вийти до них назустріч для того, щоб піти більше процесією по місту...
Внаслідок цього мною був відряджений зранку І травня Паровозний завод фабричний інспектор Кошечкін. У цей час особистими моїми спостереженнями, з донесень п. Кошечкіна та інших фабричних інспекторів, а також з повідомлень, одержаних від сторонніх джерел, є можливість скласти нижчевиклану картину всіх подій 1 травня.
Робітники залізничних майстерень, які прийшли в цей день у свій час до верстатів, до роботи не стали, а вирушили до найближчого заводу керамічних виробів Бергенгейма (до 300 робітників) і, спинившись перед ворітьми, погрозами вимагали, щоб робітники цього заводу кинули роботу. Робітники Бергенгейма, спонукані страхом, а частково, можливо, і заздалегідь складеним договором, кинули працювати близько 7 години ранку. Дальший рух юрби робітників був припинений військовими. Але, незважаючи на те, окремі групи страйкуючих робітників розійшлися по околицях міста, поширюючи між робітниками інших підприємств звістку про страйк; всюди, куди доходили ці чутки, робітники кидали роботу, пояснюючи адміністрації виробництва, що вони рояться залишатися на роботі, тому що страйкуючі товариші, якщо вони до страйкарів не приєднаються, їх поб’ють.
Наскільки це пояснення, що всюди повторювалося, було ширим і наскільки воно було лише приводом піти з роботи — сказати дуже важко, але з особистих спостережень моїх і пп. фабричних інспекторів це можу твердити, шо деяка частина робітників дійсно була так налякана, що заяви їх заслуговують на довір’я. Багато підприємств зовсім не чекали страйку. Так, наприклад, о 9 годині ранку завідуючий заводом Пільстрема (180 роб.) повідомив мене, що роботи йдуть цілком правильно і спокійно, при повному складі робітників, крім 2 чоловік, а о 9 1/2 годині він уже повідомив телефоном, що всі робітники водночас, без ніякого шуму, кинули роботу і, заявивши про згадані побоювання, пішли з роботи. Чим далі був розташований завод від залізничних майстерень, тим пізніше він спинявся.До 11 години страйкували заводи: Бергенгейма, товариства Бельке, Ремізова і Крутель» (260 робітників), Пільстрема (180 робітників), майстерня Шиманських (42 робітники), половина робітників слюсарно-ковальської майстерні бр. Гнатових (120 робітників), майстерня фон Дітмара (25 робітників).
Найбільший з харківських заводів — Паровозобудівний (З 300 робітн.), з них близько 400 в нічній зміні, почав роботу цілком спокійно; о 8 годині ранку робітники почали виходити малими групами; о 9 годині застрайкував машинобудівний цех (480 робітників); на 11 1/2 години лишили роботу ще 2 цехи і після обіду на роботу не вийшов ніхто; об 11 годині частина робітників паравозо- будівного заводу вирушила до машинобудівного заводу бельгійського товариства (530 робітників) і, ставши біля воріт, почала вимагати, шоб робітники заводу кинули роботу. Водночас окрема група людей обійшла завод і кинула кілька каменів у вікна верхнього світла модельної майстерні. Робітники Бельгійського заводу зараз же лишили роботу і звернулися до директора з заявами про погрози товаришів і з проханням їх відпустити. Прохання це було заводом задоволене. Потім юрба, припинивши таким самим способом роботу на котельному заводі Штейкха (40 робітників), вирушила до останнього з великих харківських механічних заводів — до заводу сільськогосподарських машин Гельфер і X-Саде (445 робітн.) і прийшла туди на 12 годину.
Війська, які стояли поблизу заводу, налякали юрбу і не дали їй підійти до самого заводу Гельферіха, проте робітники тут, як і в інших місцях, посилаючись на побоювання бути побитими, просили їх відпустити, і директор заводу дозволив їм не виходити після обіду.Треба зауважити, що три останні заводи — найбільші в Харкові — розташовані недалеко один від одного на малозаселеній і мало- забудованій околиці, не в тих частинах міста, які охоронялися викликаними військами, тому рух робітників між цими заводами відбувався порівняно вільніше, ніж в інших місцях. Юрба ця одного разу була розігнана козаками; ні поранених, ні вбитих при цьому не було, але 85 чоловік були заарештовані і випущені лише другого дня.
O 3 годині дня, за згодою директора, припинив роботу останній значний механічний завод м. Харкова — Трепке (120 робітників) і таким чином на 3 годину 11 підлеглих фабричній інспекції заводів не працювали і страйкувало близько 5140 робітників; приєднавши сюди залізничні майстерні, ми матимемо 12 підприємств і близько 7 1/2 тисяч страйкарів...
Красний архив, 2/93. Государственное социально-економическое издательство, 1939.
255.