Про розвиток сільського господарства Зі статті Й. Сталіна «Рік великого перелому» 3 листопада 1929 р.

Рухнули й розвіялися прахом твердження правих опортуністів (група Бухаріна) відносно того, що:

а) селяни не підуть у колгосп;

б) посилений темп розвитку колгоспів може викликати лише масове невдоволення й розмичку селянства з робітничим класом;

в) «стовповим шляхом» соціалістичного розвитку на селі є не колго­спи, а кооперація;

г) розвиток колгоспів і наступ на капіталістичні елементи села може залишити країну без хліба.

Усе це рухнуло й розвіялося прахом, як старий буржуазно- ліберальний мотлох.

По-перше, селяни пішли в колгоспи, пішли цілими селами, волостя­ми, районами.

По-друге, масовий колгоспний рух не ослабляє, а зміцнює змичку, даючи їй нову, виробничу базу. Тепер навіть сліпі бачать, що коли є якесь серйозне невдоволення у основних мас селянства, то воно стосується не колгоспної політики радянської влади, а того, що радянська влада не може угнатися за зростанням колгоспного руху в справі постачання се­лянам машин і тракторів.

По-третє, спір про «стовповий шлях» соціалістичного розвитку села є спір схоластичний, гідний молодих дрібнобуржуазних лібералів типу Айхенвальда і Слєпкова. Ясно, що поки не було масового колгоспного руху, «стовповим шляхом» були нижчі форми кооперації, постачальницька й збутова кооперація, а коли виступила на сцену вища форма кооперації, її колгоспна форма, остання стала «стовповим шляхом» розвитку.

Г оворячи без лапок, стовповим шляхом соціалістичного розвитку се­ла є кооперативний план Леніна, який охоплює всі форми сільськогоспо­дарської кооперації, від нижчих (постачальницько-збутова) до вищих (ви­робничо-колгоспна). Протиставити колгоспи кооперації - значить знуща­тися з ленінізму й розписатися у своєму власному неуцтві.

По-четверте, тепер навіть сліпі бачать, що без наступу на капіталіс­тичні елементи села й без розвитку колгоспного й радгоспного руху ми не мали б тепер ні вирішальних успіхів у справі хлібозаготівель, здобутих в поточному році, ні тих десятків мільйонів пудів недоторканних хлібних запасів, які вже нагромадилися в руках держави.

Більше того, можна з певністю сказати, що завдяки ростові колгоспно- радгоспного руху ми остаточно виходимо, або вже вийшли, з хлібної кризи. І якщо розвиток колгоспів і радгоспів іде посиленим темпом, то немає під­став сумніватися в тому, що наша країна через яких-небудь три роки стане однією з найбільш хлібних країн, якщо не найбільш хлібною країною у світі.

У чому полягає нове в нинішньому колгоспному русі? Нове й вирі­шальне в нинішньому колгоспному русі полягає в тому, що в колгоспи йдуть селяни не окремими групами, як це мало місце раніше, а цілими се­лами, волостями, районами, навіть округами.

А що це значить? Це значить, що в колгоспи пішов середняк. У цьому основа того корінного перелому в розвитку сільського господарства, який становить найважливіше досягнення радянської влади за минулий рік...

Колективізація і голод на Україні. 1923--1933. - К. : Наукова думка, 1992. - С. 116-117.