Причини та характер І світової війни.

Війна - це соціальне явище, що являє одну з форм розв’язання суспільно-політичних, еко­номічних, ідеологічних, а також територіальних та інших протиріч між державами, народами, націями, верствами й окремими соціаль­ними групами засобами збройного насильства.

Усі війни, незалежно від характеру, цілей мають негативний вплив на суспільство (людські жертви, втрата матеріальних і духов­них цінностей, спотворення суспільної свідомості, деморалізація сус­пільства тощо). Війни та їх наслідки пройшли у своїй історії складний шлях: від впливу на окремі сторони суспільного життя до впливу на долю світової цивілізації.

Причини війн криються в особливостях розвитку тих чи інших суспільств. Одночасно із загальними діють специфічні (особливі) причини.

Відносно причин першої світової війни (1914-1918 рр.), то їх можна розподілити на геополітичні і внутрішні. Головними причина­ми були боротьба за переділ світу, економічні протиріччя найбільших імперіалістичних країн. Останні були обумовлені геополітичними змінами.

Як відомо, франко-прусська (1870-1871 рр.) та австро-прусська- італійська (1866 р.) війни призвели до змін у системі міжнародних ві­дносин. В результаті цих війн були проголошені Німецька імперія та Італійське королівство. Ці події за часом співпадають із закінченням Громадянської війни і реконструкцією у США (1861-1877 рр.) та спе­цифічною революцією в Японії (1868 р.).

Отже, у різних частинах світу відбулися однакові за значенням події. Разом зі “старими” капіталістичними країнами (Франція, Вели­кобританія), що звільнилися від вантажу минулого, з’явилися “моло­ді” країни - Німеччина, Італія, США, Японія, які відразу ж привнесли в міжнародну політику елемент нестабільності, зокрема, було пору­шено питання про перерозподіл вже розподіленого світу.

Загострення протиріч призводить до гонки озброєнь. Вже на по­чатку 1914 року вона досягла апогею.

Таким чином, відбувається мілітаризація економіки та свідомос­ті величезної кількості людей, зростають настрої реваншизму та шо­вінізму.

Ще однією політичною причиною стало оформлення двох війсь­ково-політичних блоків - Антанти (Росія, Англія, Франція, США) та Троїстого Союзу (Німеччина, Італія, Австро-Угорщина). Саме імпері­алісти цих угруповань і, передусім, Троїстого союзу, й розв’язали пе­ршу світову війну. Уже в ході війни від Троїстого союзу відійшла Італія і примкнули до нього Туреччина й Болгарія. Так створився Че­тверний союз. На боці Антанти проти Німеччини та її союзників у війну вступили: Японія, Італія, Румунія і США. Про катастрофічні масштаби цього конфлікту свідчать хоча б окремо взяті статистичні дані: 33 країни, які раніше чи пізніше взяли участь у війні, мобілізу­вали 65 млн. солдатів, з яких 10 млн. загинуло і 20 млн. було поране­но. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж. Війна набрала не лише масового, а й тотального характеру.

До геополітичних причин можна також віднести протиріччя між державами за ринки сировини та збуту готової продукції, боротьбу за сфери впливу на світову політику. Кожна з держав бачила у війні та­кож можливість для розв’язання внутрішніх проблем - соціально- економічних, національних, політичних.

Таким чином, перша світова війна велася за переділ уже поділе­ного світу, за захоплення колоній, ринків збуту і джерел сировини, за пригноблення інших народів. Тому за своїм характером вона була не­справедливою, загарбницькою, імперіалістичною.

Приводом до війни стало вбивство ерцгерцога Франца- Фердинанда та його дружини.

Щодо України, то вона стала об’єктом зазіхань, як з боку країн Троїстого союзу, так і Антанти. Так, Росія під гаслом “возз’єднання братів-русинів” хотіла приєднати до свого складу Галичину Буковину та Закарпаття.

Австро-Угорщина намагалася зберегти своє панування в Гали­чині, Буковині та Закарпатті, а також приєднати ще Волинь і Поділля.

Німецькі юнкери й буржуазія намагалися розгромити й розчле­нувати Росію, відірвати від неї Україну, Прибалтику, Польщу, Кавказ і, підпорядкувавши їх своєму впливові, створити „Велику Німеччи­ну”, що мала завоювати світове панування. Намагаючись ввести в оману українських трудящих, вони заявляли про створення „Самос­тійної України” під егідою Німеччини. Насправді йшлося про перет­ворення України в колонію німецького імперіалізму, звідки б Німеч­чина черпала сільськогосподарські продукти, сировину, вугілля, руду та інші багатства і збувала б товари своєї промисловості. Українці ж, як „нижча раса”, мали стати рабами німецьких панів. Разом із тим Україна розглядалася німецьким імперіалізмом як зручний плацдарм для їх проникнення на схід, в Азію, аж до Індійського океану.

Водночас слід додати, що і Австро-Угорщина, і Росія прагнули використати війну задля придушення національно-визвольного руху українського народу. Як тільки війна розпочалася, російський уряд відновив закон про заборону друку українських видань, закрив усі га­зети і журнали, заборонив діяльність “Просвіт” та інших суспільних організацій, розпочав політичні репресії. Австро-угорський уряд, скориставшись війною, запроторив тисячі українців до в’язниць і концтаборів.

Отже, у розв’язанні першої світової війни винні представники, як Антанти, так і Троїстого союзу. Становище ж України у цій війні було досить складним. З одного боку, її землі стали плацдармом і об’єктом військових дій, а з іншого - український народ змушений був воювати за різні держави( за Росію воювали 3 млн. українців, а в австрійській армії налічувалося 250 тис. українців), ведучи братовби­вчу війну.