Повстання древлян і вбивство київського князя Ігоря
Ігор же став княжити в Києві, мир маючи з усіма землями. І приспіла осінь, і став він замишляти [похід] на древлян, прагнучи добути більшу данину.
У рік 6453 [945]. Сказала дружина Ігореві: «Отроки Свенельдові вирядилися зброєю й одягом, а ми - голі.
Піди-но, княже, з нами по данину, хай і ти добудеш, і ми». І послухав їх Ігор, пішов у Деревляни по данину. І добув він [собі ще] до попередньої данини, і чинив їм насильство він і мужі його. А взявши данину, він пішов у своє місто [Київ].Та коли він повертався назад, він роздумав [і] сказав дружині своїй: «Ідіть ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще». І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна.
Коли ж почули древляни, що він знов іде, порадилися древляни з князем своїм Малом і сказали: «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить».
І послали вони до нього [мужів своїх], кажучи: «Чого ти йдеш знову? Ти забрав вже всю данину». І не послухав їх Ігор, і древляни, вийшовши насупроти з міста Іскоростеня, вбили Ігоря і дружину його, бо їх було мало. І похований був Ігор, і є могила коло Іскоростеня в Деревлянах і до сьогодні.
Літопис руський. - С. 30.