Походи Святослава на болгар і греків

У рік 6479 [971]. Прийшов Святослав до Переяславця, і запер­лися болгари в місті. І вийшли болгари на січу проти Святослава, і була сі­ча велика, і перемагали болгари. І сказав Святослав воїнам своїм: «Уже нам тут полягти.

І послав він до греків [послів], мовлячи: «Хочу на вас іти і взяти міс­то ваше, як і це». І сказали греки: «Ми не в силі супроти вас стати. Так що візьми з нас данину [собі] й на дружину свою. Але скажіть нам, скільки вас, щоб дали ми по числу воїнів». А це говорили греки, обманюючи русів, греки бо є хитромудрі й до сьогодні. І сказав їм Святослав: «Єсть нас два­дцять тисяч», - і додав він десять тисяч, бо було русі десять тисяч тільки. І спорядили греки сто тисяч на Святослава, і не дали данини.

І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли по­бачили [це] руси, то убоялися вельми [великої кількості воїнів]. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею й неволею [доведеться] стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, то сором нам. Тож не втечемо, а станемо міцно, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, тоді [самі] подумайте про себе». І сказали воїни: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».

І приготувались до бою руси і греки насупроти [них]. І зіткнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і переміг Свя­тослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до міста [Цесарогра- да], й інші міста розбиваючи, які стоять пустими й до сьогодні.

І зізвав цесар [грецький Іоанн] у палату бояр своїх, і сказав їм: «Що вдіємо? Адже не можемо ми стати супроти нього». І сказали йому бояри: «Пошли йому дари. Спитуємо його, чи падкий він є до золота чи паволок?» І послали вони до нього золото, і паволоки, і мужа мудрого, і сказали йому: «Стеж за поглядом його, лицем його й думками його».

Він же [муж цесарів], узявши дари, прийшов до Святослава. І коли прийшли греки з дарунком, він сказав: «Введіть їх сюди». І прийшли вони, і поклонились йому, і поклали перед ним золото й паволоки. І сказав Свя­тослав, убік дивлячись: «Сховайте». І отроки Святославові, узявши [все] сховали, а посли цесареві повернулися до цесаря.

І зізвав цесар бояр, і сказали тоді послані: «Коли прийшли ми до ньо­го, піднесли дари, він і не глянув на них, а повелів сховати їх». І мовив один [боярин]: «Спитуй його ще один раз. Пошли ще йому зброю». Вони ж послухали того й послали йому меч та іншу зброю.

І принесли йому меч, і він, узявши, став любуватися [ним], і хвалити, і дякувати цесареві.

І прийшли [послані] назад до цесаря, і повідали все, що було. І сказа­ли бояри: «Лютим буде сей муж, бо майном нехтує, а зброю бере. Зго­джуйся на данину». І послав цесар [послів до Святослава], кажучи так: «Не ходи до міста, а візьми данину, навіть яку ти хочеш», - бо він замалим не дійшов до Цесарограда.

І дали вони йому данину, а він узяв і за вбитих, кажучи: «Рід його візьме». Узяв він також і дари численні й вернувся в Переяславець зі сла­вою великою.

Літопис руський. - С. 41-42.