Повернення радянської влади й українське суспільство у 1942-1945 РР.

Переходом Червоної армії у заіальний контр­наступ і початком визволення України бага­тостраждальний український народ опинив­ся перед новим поворотом у його примхливій долі Це ж уперше в чвертьвіковій історії радянської країни сталося так, що велика й густонаселена час­тина й території на тривалий час де-факто, випавши зі складу CPCP, опинилася в орбіті антагоністичної соціальної системи та непримиренно ворожої ідео­логи На таке безпрецедентне явище тоталітарна система не могла не реагувати відповідно Як саме, стало з’ясовуватися з початком процесу відновлен­ня на місцях органів командно-адміністративної системи

Складні й суперечливі відносини партійно-ра­дянської влади з населенням вступили у нову стадію 3 одного боку, абсолютна більшість людей, що настраждалися під нацистським кривавим яр­мом.

Особливо тривожило партійні та радянські ор­гани те, що ідеологічна обстановка на щойно визво­леній території істотно змінилася порівняно з до­воєнним періодом І справа полягала не тільки в психологічній війні окупантів проти українського народу — народ у своїй масі не піддавався раси­стській людиноненависницькій ідеологи Але бага­то мислячих людей, переживши окупацію, взагалі позбулися ідеологічної зашореності, починали ро­зуміти шкідливу роль не тільки гітлерівського, а й сталінського тоталітаризму Населення ж чекало після війни серйозних соціально-політичних змін, передусім ліквідації колгоспної системи у 1’1 сталінсько-кріпосницькому варіанті, демократи­зації суспільного життя

Але те, чого так боялися, якраз і поверталося З тривогою доповідав секретар Одеського обкому парти у ЦК, що, „за даними наших органів“, є фак­ти „відкритих контрреволюційних виступів" Як повідомляв той же секретар, в Одеській області бу­ло проведено „значне відселення антирадянських елементів, від 8 до 9 тис чоловік" Репресії щодо населення мали місце після зайняття радянськими військами Житомира, Бердичева, Білої Церкви Люди звинувачувалися у дезертирстві, вмисному небажанні евакуюватися в 1941 р

В умовах війни та повоєнної розрухи репресії проти тих, хто пішов на співробітницво з ворогом, ще не набули масштабів „великого терору" щодо українського населення Але відносно національних меншостей як покарання за „нелояльність" щодо радянської влади було застосовано чергове сталінське нововведення — масова їх депортація В травні 1944 р таку нелюдяну акцію проведено в Криму, звідки поголовно виселено 165 тис татар, 14,7 тис греків, 12,4 тис болгар, 8,5 тис вірменів А незадовго до цього протизаконного діяння „вождь народів ‘ у своїй доповіді з приводу 26-1 річниці Жовтневої революції твердив, що „всі наро­ди Радянського Союзу як один стали на захист своєї Батьківщини"

Повернення командно-адміністративної систе­ми з п більшовицьким екстремізмом, „надзвичай- щиною" і намаганням взяти реванш за власні не­простимі прорахунку за „втрату лиця" внаслідок воєнної катастрофи 1941—1942 рр призвело до чергового загострення давнього конфлікту в суспільстві, нагнітання паралізуючої атмосфери страху і підозри, взаємного відчуження поміж людьми Такі явища не могли не гальмувати нор­малізацію обстановки й успішну відбудову народ­ного господраства

Відчутним утискам було піддано широкі верстви населення, громадські права якого, декларовані конституцією, всіляко порушувалися (під час прий­ому на роботу, у вищі навчальні заклади, службово­го просування тощо) Спостерігаючи чергові виви­хи тоталітарної системи, Олександр Довженко з душевним болем писав у щоденнику, що визволи­телі поводяться з визволеними „брутально, недоб­ре, а часом і жорстоко, як з у чомусь винними, во­рожими, підозрілими"

В цілому населення починало розуміти надії на те, що радянська влада за час війни зміниться на краще, пом’якшає й ставлення до людності, марні

Відбудовні роботи доводилося вести, в основно­му, за рахунок власних ресурсів, навіть збирати на руїнах підприємств деталі й частини різних ме­ханізмів тощо Не вистачало робочої сили, і тому вдавалися до випробуваних мобілізаційних заходів Уже на першому етапі відбудови у транспорт і про­мисловість було мобілізовано близько мільйона чо­ловік і жінок, переважно з села

Тим часом загальна продуктивність праці зали­шалася невисокою Однією з основних причин цьо­го було вкрай незадовільне матеріально-побутове становище населення Карткова система могла за­безпечити лише найнижчий, напівголодний про­житковий рівень На кінець 1943 р майже всі виз­волені райони не мали у продажу цукру, риби Бра­кувало хліба Так, у Києві та Харкові нерідко зали­шався лише одноденний його запас І тоді зменшу­валися випічка хліба та норми постачання В рес­публіці 10 млн чол залишилися без житла

Першочергова увага приділялася відбудові тих підприємств, які найменше постраждали і могли бу­ти використані в оборонних цілях І, треба сказати, шо тут було зроблено максимум можливого — не тільки відбудовано в цілому 30% довоєнних вироб­ничих потужностей, а розчищено серед руїн май­данчики для великомасштабних відбудовних робіт Республіка перетворилася, по суті, на прифронтову матеріально-технічну базу діючої армії Повіль­ніше, ніж транспорт та окремі галузі промисловості, ставали на ноги сільське господарство, житлово-ко­мунальне господарство міст і сіл Але наявні зру­шення вселяли надію на те, що Україна переможе розруху

Водночас повертався на визволену від ворога територію і морально-психологічний пресинг сталінської бюрократичної системи Особливе не­довір’я у партійних органів викликали люди інте­лектуальної праці Представники художньої інтелігенції, які розробляли у своїй творчості патріотичну тематику, огульно звинувачувалися в націоналізмі, а ті, хто орієнтувався на інтер­націоналістські сюжети, — в космополітизмі Так, у життя творчої інтелігенції надовго входили страх і невпевненість — перевірені знаряддя сталінської ІНКВІЗИЦІЇ

Успішні наслідки битви за Україну не принесли довгожданого умиротворення її народу Це тільки здавалося, що війна вийшла за межі України Нас­правді ж, вона не полишала цю багатостраждальну землю Наступаюча Червона армія зіткнулась з Ук­раїнською повстанською армією Хоча радянські війська й несли на своїх прапорах гасла свободи, соціалізму, інтернаціоналізму, проте в уяві широких верств населення західноукраїнського регіону вини­кали при наближенні „совітів“ набагато ре­алістичніші картини недавнього минулого примусо­ва радянізація, супроводжувана масовими ре­пресіями, депортаціями, розпалюванням „класової боротьби"

Українська повстанська армія, виконуючи на­станови центрального проводу ОУН(б) і III над­звичайного великого збору (серпень 1943), цілко­вито зосередилась на збройній протидії Червоній армії та радянським партизанам Очолював пов­станців РШухевич Бої УПА з регулярними війсь­ками тривали й після проходження основних сил діючої армії через західноукраїнську територію Внаслідок цього найбільші формування УПА роз­палися на велику кількість дрібних За даними HKBC У PC P за 21 місяць, починаючи з лютого 1944 р, було проведено 26685 бойових операцій проти ОУН-УПА (втім, багато з них були безре­зультатні) У свою чергу, повстанці здійснили 6148 операцій На цей час на обліку HKBC було 379 формувань УПА з 5831 бойовиком, яких підтриму­вали десятки тисяч прибічників цього руху

В тилу Червоної армії, на щойно очищеній від фашистів українській землі, розгорнулася справжня партизанська війна У багатьох селах нелегально діяли національно-державні структури ОУН (ста­ничні, кущові, районні, надрайонні, окружні, об­ласні й крайові проводи), підтримувані загонами УПА, тобто фактично існувало двовладдя (під­пілля й ради)

Курс ОУН-УПА на масовий опір населення радянській владі дорого обійшовся західноу­країнській людності Він дав підстави потужній і злагодженій машині берпвських каральних органів на повну силу розгорнути й застосувати свої без­межні можливості, безпідставно поширивши дії проти ОУН-УПА на значну частину населення Траплялося, що „бандитськими" оголошувалися цілі села, подекуди фальсифікувалися карні справи, практикувалися прилюдні демонстрації трупів уби­тих повстанців, спалення та вирубування значних лісових масивів і т ін

На тлі сталінських деформацій меркло те добре, що робилося для західних областей Адже, як і в 1939—1941 рр, цей край був визнаний пріоритет­ним у республіці, йому виділялися величезні кошти для відбудови та індустріалізації, культурно-побу­тового будівництва, ліквідації неписьменності, ут­вердження українства Однак ці процеси гальмува­лися збоченням у радянізацп, різко негативною ре­акцією населення на зловживання властей, пору­шення законності, примусову колективізацію се­лянських господарств А це відповідно використо­вувалося всюдисущим оунівським підпіллям Пов­станський рух у західному регіоні України та дії ра­дянських каральних органів були, власне, продов­женням війни з п кровопролиттям і жахами, дес­табілізацією обстановки в республіці, і це негативно позначилося на відбудовних процесах

Радість і щастя від перемоги над Німеччиною були затьмарені величезними людськими жертвами (загинув кожен шостий житель республіки), які на­род України приніс на вівтар перемоги, і незмірни­ми матеріальними збитками Разом з тим зростало почуття національної свідомості як у традиційній, так і в радянській формах Мучеництво й подвиж­ництво українського народу дістали міжнародне визнання, коли 1945 р Україна разом з іншими учасниками антигітлерівської коаліції виступила фундатором Організації Об’єднаних Націй Того ж року Закарпатська Україна ввійшла до складу УPCP, завершивши багатовіковий й закономірний процес формування соборної України