<<
>>

Битва за визволення України

В осени 1942 р напруження в бойових діях на •^південній ділянці радянсько-німецького,,./ фронту, де вирішувалася доля всієї світової війни, досягло апогею У запеклому двобої чаша ваг почала схилятися на бік радянських військ У глухих заволзьких степах під покровом таємниці формувалася армія нового типу — армія прориву, якнайкраще озброєна танками і літаками, гармата­ми і „катюшами"", виробленими на Уралі, в Сибіру і Поволжі

Ці війська обрушилися на знекровлені й вимо­тані в жорстоких і кровопролитних чотиримісячних боях у Сталінграді кращі колись дивізії противника 19 листопада 1942 р — цей день червоним рядком назавжди ввійшов у світову історію — почався не­бувалий за силою контрнаступ Червоної армії, яка добилася, зрештою, перелому у війні на свою ко­ристь Відкрилася й можливість визволення Ук­раїни 16 грудня 1942 р Воронезький та Південно- Західний фронти перейшли в наступ Першими на землю України вступили бійці та офіцери 573-го полку 195-1 стрі лецької дивізії 1-і гвардійської армії Південно-Західного фронту Це сталося 18 грудня 1942 р Того ж дня ворої а було вибито з перших ук­раїнських сіл Півнівка Морозівка, Микільське Міловською району Ворошиловградської (нині — Луганської) області Наскільки кривавою була ця операція можна судити з того, що лише в боях за перший районний центр на українській території — Мілове загинуло 1066 воїнів Усього ж у боях за визволення Ворошиловградщини загинуло близько 120 тис солдатів і офіцерів

Успіх супроводжував бойові дії Червоної армії до лютого 1943 р коли було визволено Харків Але наступ швидко видихнувся Не вистачало досвіду наступальних боїв, злагодженості в діях родів військ, а подекуди й транспортних засобів та бойової техніки Так, харків’яни були вражені, коли побачили, що у військах, які вступили до міста, ар­тилерію тягнули корови Таке видовище не нада ло харків’янам впевненості у силі Червоної армії І дійсно раптовим контрударом есесівські танкові з’єднання змусили радянські частини залишити Харків і відступити на північний схід Але Червона армія вже у цілому перехопила ініціативу на фрон­тах, і одна невдача не могла щось істотно змінити на користь ворога

У нескінченних кровопролитних битвах ра­дянські Збройні сили набували головного — бойо­вого досвіду Зріс і рівень військової майстерності їх офіцерського корпусу Впевненіше стала керува­ти підрозділами, з’єднаннями, цілими фронтами ко­горта полководців і воєначальників, що виросла в горнилі війни Серед них було чимало синів ук­раїнського народу, зокрема командуючі фронтами та арміями А Єременко, C Тимошенко, РМали- новський, І Черняховський, П Рибалко, K Моска­ленко, П Жмаченко та ін

5 липня 1943 р почалася одна з найбільших битв другої світової війни, що мала вирішальне зна­чення для долі України, — Курська битва 3 іі за­вершенням створилися умови для широкого насту­пу Червоної армії на всьому південному крилі ра­дянсько-німецького фронту Війська Південно- Західного та Південного фронтів з 13 серпня по 22 вересня провели донбаську операцію, в результаті якої 8 вересня визволено Сталіне (нині — До­нецьк), а за два тижні — Харків

Та перемоги коштували великих втрат І не зав­жди вони були виправданими суто воєнними мірку­ваннями Сталінський авторитаризм з його домінуючим принципом абсолютної підлеглості вищій інстанції і безумовного виконання будь-яких, навіть безглуздих наказів (аби швидше, вправніше відрапортувати начальству, бути в його очах не­схибними, слухняними) мав своїм підгрунтям знецінення людських життів Відомий радянський воєначальник, генерал армії M Лященко свідчив „Справді, у тій війні багато було смертей, нічим не виправданих Зустрічалися воєначальники і коман­дири, які прагнули досягти успіху за будь-якої ціни“

У складі наступаючих частин діяли так звані польові військкомати, які мобілізовували до діючої армії всіх, здатних тримати зброю, навіть 16-17- річних Загалом останніх мобілізували в Україні до чверті мільйона Нерідко їх, зовсім не навчених, не обмундированих, без прийняття присяги, вводили у бій, щоб „спокутувати кров’ю ганьбу перебування в окупації’’ Часто отаку „живу силу” без ретельної підготовки — прикриття з повітря, артилерійсько­го забезпечення, танкової підтримки, але під „при­криттям” загороджувальних загонів з тилу кида\и навіть на добре укріплені позиції противника Наслідком були тяжкі людські втрати Протягом січня 1943 — жовтня 1944 р під час однієї обо­ронної і 11 наступальних операцій загальні втрати Червоної армії становили (включаючи безповоротні й санітарні) 3 млн 492 тис бійців та офіцерів, при­чому середньодобові втрати налічували 67 тис 805 чол

На кінець вересня 1943 р радянські війська на 750-кілометровому фронті вийшли до Дніпра Центр бойових дій перемістився в район середньої течи ріки Почався кульмінаційний момент битви за Україну Під безперервним вогнем артилерії та уда­рами авіації противника воїни змушені були прово­дити переправу через цю найбільшу на їхньому бой­овому шляху водну перепону Ставка верховного головнокомандування ухвалила рішення „на пле­чах відступаючих ворожих військ захопити плац­дарм на Дніпрі й з ходу розпочати його форсуван­ня Це пояснювали необхідністю випередити про­тивника, що готував оборону правого берега 1 тому наступаючим вошам доводилося вирішувати це зав­дання без підготовки, за відсутності переправних засобів

Війська часто переправлялися через річку без танків та важкої артилерії Під вогнем ворога плив­ли на правий берег, хто як міг тримаючись за коло­ди, дошки, порожні діжки, ящики, плащ-намети, напхані соломою На виручку прийшло населення придніпровських сі \ Але тисячами воїни тонули в хоходній листопадовій воді Учасник форсування Дніпра письменник Віктор Астаф’єв згадував „Двадцять п’ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п’ять Через п’ять-шість днів усе це спливає Уявляєте^”

Принаймні 260 тис життів оплачено визволен­ня 6 листопада 1943 р Києва

І тут сталося непередбачене сильний ворожий удар з району Житомира Німецьке командування плекало надію на повернення Києва Та „на дворі” був уже 1943-й рік, і радянське командування зуміло опанувати обстановку, не розгубилося і на контрудар відповіло контрударом

Проте німецька армія зберігала ще силу, відсту­пала, в основному, організовано і чіплялася за кож­ну висотку, річку, населений пункт

24 грудня почався загальний наступ на Право­бережній Україні, в якому взяли участь найбільші фронти — Білоруський, 1, 2, 3, 4-й Українські Бойові дії розгорнулися на 1400-кілометровій смузі — від Полісся до берегів Чорного моря Дуже важливою за воєнно-політичними результатами бу­ла Корсунь-Шевченківська операція 1-го і 2-го Ук­раїнських фронтів (25 січня — 17 лютого 1944) Були створені передумови для вигнання німців з те­риторії Правобережної України В січні—квітні 1944 р війська 1-го і 2-го Українських фронтів очи-

стихи від ворога значну частину Правобережної та Західної України 26 березня 1944 р радянські війська перейшхи державний кордон з Румунією, а 8 квітня — з Чехос ховаччиною

Важхивими бухи бої за визволення країн Цен­тра хьної та Південно-Східної Європи Ворог чинив шахений опір, намагався переходити в контрнаступ Але йому протистояли стійкість, героїзм, зросла майстерність радянських воїнів 4 червня 1944 р під Яссами (Рхмхнія) видатний подвиг здійснив 44-річний воїн 50-1 Запорізько-Кіровоградської стрілецької дивізії Роман Сміщук Рота, в якій він с хѵжив, потрапи \а в оточення і зайняла кругову ооорону На й позиції наступали 16 танків і ба­та хьйон піхоти ворога У цей критичний момент C міщук не здригнувся, почав кидати у ходову час­тину танків, що набхижалися, гранати й пляшки із запа хьною сумішшю Так він знищив один за одним шість 50-тонних танків Рота була врятована, а PСміщук удостоєний звання Героя Радянського C оюзу

Успішно розгортався наступ і на півдні рес- пхбхіки 10 квітня ворога вибихи з Одеси Водно­час прорвавши добре укріп хену оборону, війська 4­го Українського фронту та Приморської армії роз­громили вороже угруповання на Кримському півос­трові 9 травня 1944 р шсхя кровопролитного штхрмх бухо визвохено Севастопохь

Нових успіхів в очищенні від ворога території України радянські війська досягли у другій половині 1944 р 13-14 хипня 1-й Український фронт почав наступ на рава-руському та львівському напрямках проти сильного ворожого угруповання „Північна ^країна'

27 липня від ворога було визволено Львів Під час Карпато-Ужгоро іської операції закінчилось визвохення від фашистської окупації території Ук­раїни в й довоєнних кордонах А на останній стадії операції бу'О очищено від військ противника Ужго­род 28 жовтня заверши хось визволення Закар­патської України

Битва за визвохення України, що тривала дов­гих 22 місяці й скхадахася з ряду великих операцій, в яких бра \о участь до поховини живої сили й бой­ової техніки всіх діючих радянських Збройних сил, стала одним з найважхивіших етапів на шляху до перемоги

Але хоча ворога з української землі було вики­нуто, бойові дії для визволення поневолених фаши­стами країн Центральної та Південно-Східної Є вропи і завершення розгрому гітлерівської Німеч­чини тривали ще довгих півроку Найактивнішу участь у них брали мільйони воінів-украінців

<< | >>
Источник: Історія України / В Ф Верстюк, O В Тарань, O І Гуржій та ін, Під ред В А Смолія — K, Альтернативи, 1997— 416 с. 1997

Еще по теме Битва за визволення України: