Попереднє розпорядження про утворення українського козацького війська, стверджене Олександром І у Вільно (5 червня 1812 р.)
Військо це передбачається утворити на Україні з людей, козачої служби здібних і здавна відомих звичкою і охотою до неї.
Воно повинно складатись з 4 полків: кожний полк з 8 ескадронів, а ескадрон з 150 козаків.
Чиновників повинно бути в полку: командирів полкових — 1; батальйонних — 2; з штаб-офіцерів ад’ютантів — 2, квартирмейстер і казначей — 1, штаб-трубач — 1, а в кожному ескадроні: ротмістр або штаб-ротмістр — 1, поручик — 1, корнетів — 2, вахмістр — І, унтер-офіцерів — 10 і трубачів — 2.Повіти, що складали колишню польську Україну, а саме: Київської губ. — всі 12 та суміжної з нею Кам’янець-Подольської — 4, тобто Вінницький, Брацлавський, Гайсинський і Балтської зобов’язані кожний з поміщицьких та інших верств людей зібрати по
2 ескадрони, або по 300 козаків, у пристойному одязі з кіньми із збруєю.
Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на роки, ні на зріст, а також маловажні тілесні вади, але єдино тілі із збереженням сил і здібностей до служби цього роду; одяг повинен складатись
3 короткого, без піл, сукняного напівкаптана з одних сукняних і одних полотняних шароварів, двох пар чех, двох сорочок, однієї шапки з смушковою околичкою та волосяним султаном, однієї сукняної опанчі та однієї ладунки патроні Сукна призначаються по полках таких фарб, які зручніше і вигідніше можна придбати в місцях формування війська, не виключаючи навіть і сірого.
Якість коней визначається також лише однією здатній до верхової їзди без усякого іншого обмеження: років, росту і статі. Збрую становлять: звичайне козацьке сідло, вуздечка, маленька скринька, баклажка для води, сакви для фура, скребло і щітка. Зброя повинна бути для козаків і для всіх інших чинів: піка, шабля, один пістоль і по 16 на ескадрон штуцерів або рушниць, якого б калібру вони не були. Зброя для цього береться із зібраної по Київській губернії на міліцію, а чого невистачає, — з старої, шо зберігається в арсеналі. Патронів призначається для рушниці по 25, а для пістолей — по 10, які відпускаються з артилерії.
Як мине в українських полках потреба, всі вони розпускаються по своїх домівках, але вже назавжди залишаться принадними війську і за першою потребою повинні з'явитися на службу і скласти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справності зброю, одяг і коней, утримуючи все це своїм коштом, але звільняючись зате від усяких інших по державі повинностей. Діти їх, які народжені від (часу)*вступу у військо, належатимуть також до нього. А тим з них, яких поміщики не найшли для себе вигідним прийняти в селища свої, відведуться на оселення землі казенні,— про що буде ухвалена тоді окрема постанова...
Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. Київ: Укрполітвидав, 1948. С. 12—14.
169.