З положення про викуп селянами їхніх садиб і польових угідь

19 лютого 1861 р.

3. Придбання у власність селянами разом з садибною осілістю польових земель і угідь, відведених їм у постійне користування, допуска­ється не інакше, як за згодою поміщика .

35. Придбання у власність садибного й польового наділу, від­веденого селянам у постійне користування, може провадитися за вимогою одного поміщика не інакше, як усією сільською громадою.

64. У разі купівлі селянами у власність їх наділу за взаємною добровільною угодою з поміщиком, як без сприяння, так і при сприянні уряду, сума платежу за куповані землі не обмежується ніякими певними розмірами, а залежить тільки від розсуду сторін, які домовляються.

65. За основу для визначення розміру викупної позики береться грошовий оброк, призначений з селян на користь поміщика по уставній грамоті .

66. Зазначений у попередній статті річний оброк за куповану землю капіталізується з шести процентів, тобто множиться на шістнадцять і дві третини. З обчисленої на цій підставі капітальної суми призначається в по­зику селянам для видачі поміщикові певна частина, а саме: 1) під час купівлі у власність селянами повного, по уставній грамоті, наділу - чотири п’ятих (тобто 80 коп. за карбованець); 2) під час купівлі наділу зменшеного - три чверті (тобто 75 коп. за карбованець).

113. Селяни, які придбали у власність землю за допомогою вику­пної операції, зобов’язані вносити в казну щорічно взамін належного помі­щикові за цю землю оброку по шість копійок на карбованець з призначеної урядом викупної позики аж до погашення її. Такі платежі звуться викупними.

114. Викупна позика погашається внеском викупних платежів протя­гом сорока дев’яти років з дня видачі позики.

Хрестоматія з історії Української PCP. - Т. 2. - С. 21.