Південна Русь першого сорокаріччя XIII ст.
На межі XII і XIIl ст. політична ситуація в Південній Русі особливо погіршилася. По JL JL смерті Святослава Всеволодича (1194) порушилася рівновага між кланами Ольговичів і Мономашичів.
Рюрику Ростиславичу, що залишився одноосібним київським князем, було дедалі важче стримувати князівські чвари. Після смерті Ярослава Всеволодича (1199) у Чернігові 1201 р. сів Всеволод Святославич Чермний (Рудий), що незабаром заявив претензії на київський великокнязівський стіл. Назрівало нове зіткнення між Mo- номашичами й Ольговичами за першість у Південній Русі.1199 р. Роман Мстиславич з родини Мономашичів об’єднав Галичину й Волинь, створивши сильне Галицько-Волинське князівство. На заході Південної Русі виник могутній осередок давньоруської державності. Це докорінно змінило політичну ситуацію в країні. Майже одразу по тому, 1200 чи 1201 р., Рюрик змовився з Ольговичами й вбрався було в похід на Галицько-Волинське князівство. Але Роман випередив його і напав на Київщину.
Союзники Рюрика перебігли до Романа, а кияни відчинили міську браму перед галицько-волинським князем, певно, побоюючись штурму й розграбування свого міста. Рюрику довелося тікати з Києва, де Роман посадив князем свого родича Інгвара луцького. Та коли Роман повернувся до Галича, Рюрик 1203 р. разом з Ольговичами й найнятою за великі гроші половецькою ордою страшенно розграбував Київ, помстившись на городянах за те, що вони впустили до міста галицького князя. Тоді Роман повернувся до Києва, схопив Рюрика й насильно постриг його в ченці, посадивши в місті сина останнього Ростислава.
Роман Мстиславич прагнув об’єднати під своєю рукою всю Південну Русь, а може, й відновити централізовану Давньоруську державу. Однак його загибель під час походу до Польщі влітку 1205р. призвела до нового вибуху князівських усобиць. Занепала система колективного управління Руссю, ще більше відособилися одне від одного князівства.
По смерті Романа Рюрик скинув рясу й знову вокняжив- ся в Києві. Проте його кращі часи минули, він не мав сил на те, щоб стабілізувати становище в Південній Русі. Рюрик прагнув захопити Галицьку землю, але безуспішно. 1206 р. Ольговичі схопили його й посадили князем у Києві Всеволода Чермного чернігівського. Потім Рюрик повернув собі Київ, але 1210 р вимушено виміняв його у Всеволода Чермного на Чернігів, де й помер!212 р. Того самого року зійшов зі світу інший відомий державний діяч Русі, владимиро-суздальський князь Всеволод Велике Гніздо, а його наступники не змогли підтримати силу й велич свого князівства.1212 р. Всеволод Чермний втратив Київ, де знову сіли Ростиславичі, спочатку Мстислав Романович, забитий монголами на Калці 1223 р., а далі його брат у перших Володимир Рюрикович. Політичне життя Південної Русі 20—30 рр. XIII ст. проходило, як і раніше, у вирі боротьби за Київ між Ростиславича- ми й Ольговичами. Поступово, на початку 30-х рр., до цієї боротьби втручається син Романа Мстисла- вича Данило, що на той час об’єднав під своєю владою Волинь і намагався повернутися на галицьке княжіння та відновити Галицько-Волинське князівство.
Спочатку Володимир Рюрикович пристав до Ольговичів у намаганнях заволодіти Галицькою землею. Однак коли глава Ольговичів Михайло Bce- володич чернігівський став зазіхати на Київ, Володимир вдався до допомоги Данила. Війна між Володимиром і Данилом, з одного боку, й Михайлом — з другого, проходила з перемінним успіхом. Напередодні навали орд Батия Києвом заволодів Михайло Всеволодич, але побоюючись грізного хана, втік на захід, до недавнього свого ворога Данила. Галицько-волинський князь посадив у Києві свого посадника Дмитра, котрий і очолив оборону міста, коли його облягло військо Батия.
Монголо-татарська навала застала Давньоруську державу роз’єднаною, загрузлою в міжкнязівських чварах, у зіткненні егоїстичних інтересів різних князівських кланів. Вона була страшенно ослаблена усобицями, то був апогей роздробленості. Лише Данилові Романовичу вдалося 1238 р. об’єднати Галичину й Волинь у могутнє князівство.