Передумови і характер революції.
Революція 1905-1907 років у Росії була зумовлена всім ходом соціально-економічного і політичного розвитку країни. У той час, коли країни Західної Європи і США швидко прогресували по цивілізованому шляху розвитку, Росія, охоплена обручем самодержавно-поліцейського режиму, залишалася відсталою.
3 одного боку, в виростали вєликі капіталістичні фабрики, заводи, шахти, рудники та інші підприємства, формувався капіталістичний уклад, а з другого боку, зберігалися царське самодержавство, велике поміщицьке землеволодіння та інші феодально- кріпосницькі пережитки, які сковували розвиток продуктивних сил, гальмуваливесь суспільний прогрес. Царський уряд, поміщики- кріпосники і чиновницька, бюрократична вepxiвкa з ycix сил прагнули не допустити ніяких радикальних змін, стояли за цілковите збереження старого державного і суспільно-політичного ладу, що прирікало ^яшу на безнадійний застій і прогресуючу відсталість.Поміщицький, капіталістичний і національний гніт поєднувався з політичним безправ'ям трудящих, необмеженою сваволею і поліцейським деспотизмом царського уряду. Усе це робило нестерпним становище народних мас і надавало соціальним суперечностям особливої гостроти та глибини. Корінні потреби суспільного розвитку, насущні інтереси Bcix народів вимагали усунення царського самодержавства, ліквідації поміщицького землеволодіння та інших залишків феодально-кріпосницької системи, демократизації краіни.
Революція, яка спалахнула на початку 1905 р. в Pocn, за своїм соціально-економічним змістом була буржуазною. Перед нею стояли завдання - повалити царське самодержавство, встановити демократичну республіку, знищити становий лад, ліквідувати поміщицьке землеволодіння, ввести восьмигодинний робочий день. Здійснення цих завдань, передусім ліквідація царського самодержавства і широка демократизація країни, не виходили за рамки и не підривали основ буржуазного ладу, але відкривали шлях для більш прогресивного, цивілізованого капіталізму.
У проведенні цих перетворень були кровно зацікавлені робітники и селяни, широкі трудящі маси.У цих умовах провідною, причому вже самостійною політичною силою в революції виступав пролетаріат, як найбільш послідовно- революційний серед ycix трудящих мас клас.
Національною особливістю революції в Росії та її найважливішим завданням було розв'язання аграрного питання - знищення поміщицького землеволодіння та всіх інших залишків кріпосництва в землеробському устрої і в ycix суспільних та політичних установах. Найбільш зацікавленим у розв'язанні аграрного питання було селянство, через що воно, разом з робітничим класом, брало активну участь у революції.
У революції брали участь і міські дрібнобуржуазні верстви населення та радикально настроєна інтелігенція.
Велика й середня буржуазія, обуржуазнені поміщики й найближча до них BepxiBica інтелігенції були в опозиції до царизму и поміщиків-кріпосників, чиновничої бюрократії, не хотіли миритися з всевладдям самодержавства, мріяли про політичні свободи, а деякі навіть про парламентарну державу, але вони були проти революційної боротьби, за мирні методи впливу на царський уряд, за ре- формістськии шлях перебудови країни.
В умовах небаченої активізації напередодні і в час революції всіх суспільних класів і верств розгорталася надзвичайно динамічна їх консолідація и розмежування, а на цьому грунті становлення, формування і діяльність політичних партій.