Останній притулок останнього кошового Запорозької Січі П. Калнишевського
Перед нами маленькі, аршина в два, двері з крихітним віконечком посередині: двері ці ведуть до житла в’язня, куди ми і входимо. Воно має форму лежачого урізаного конуса з цегли завдовжки аршина чотири, зав- ширки сажень, висота при вході три аршини, у вузькому кінці - півтора.
При вході праворуч ми бачимо лаву - ложе для в’язня . На другому боці - залишки розламаної печі. Стіни сирі, плісняві, повітря затхле, сперте. У вузькому кінці кімнати - маленьке віконце вершків шість у квадраті, промінь світла, наче крадькома, через три рами й двоє ґрат тьмяно освітлює цей страшний каземат. При такому світлі читати можна було в найсвітліші дні, й то з великим напруженням зору. Якщо ув’язнений пробував крізь це вікно подивитися на світ Божий, то його погляду відкривалося саме кладовище, розташоване просто перед вікном. Тому, хто пробув близько півгодини в задушливій атмосфері каземату, стає душно, кров приливає до голови, з’являється якесь безмежне відчуття страху. У кожного, хто тут побував, навіть найсуворішої людини, мимоволі виривається з грудей якщо не крик жаху, то тяжке зітхання і з язика злітає запитання: «Невже тут можливе життя? Невже люди були настільки міцні, що зносили роки цього домовинного існування?»Історія України в особах. Козаччина. - К., 2000. - С. 275-276.
5
Еще по теме Останній притулок останнього кошового Запорозької Січі П. Калнишевського:
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -