Образотворче мистецтво.
Серед образотворчих видів мистецтва важливе місце займала архітектура. Хоча міста і в другій половині XIX ст. продовжували забудовуватись хаотично й різностильово, але в них з’являлися й споруди значної архітектурної цінності.
У Києві в 70-х роках виросли готель «Континенталь», будинок театру Соловцова, а в 1897— 1901 рр. — за проектом архітектора В. Шретера оперний театр. У 1862— 1882 рр. з участю О. Беретті постав Володимирський собор у Києві. Йому ж належать проекти раду будівель по Володимирській вулиці. У Харкові активно працював архітектор О. Бекетов. Чимало унікальних споруд з’являється в Одесі: у 1884— 1887 рр.— міський театр за проектом архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера, в 1894— 1899 р. — нова біржа (тепер Одеська філармонія, архітектор О. Бернардацці). Відбудовується Севастополь. У Львові зводиться ряд споруд за проектами архітектора Ю. Захаревича, у тому числі будинок Львівського політехнічного інституту (1872— 1877). Плідно працювали також Ю. Гохбергер, 3. Горголевський та інші львівські архітектори.Нові риси з’явились у скульптурному мистецтві. Широковідомим було ім’я Л. Позена, який у малих формах художньо зображував різні типи людей та їхні заняття. Це, зокрема, композиції «Шинкар», «Кобзар», «Переселенці», «Запорожець у розвідці» тощо. Йому ж належить і рад погрудь сучасників. Став відомим майстерно виконаними бюстами Салтикова-Щедріна, Гоголя і Шевченка скульптор П. Забіла. Набагато ширший діапазон мала творчість Б. Едуардса з Одеси: він розробляв теми як соціально-побутового, так і портретного характеру.
Розвивалася й монументальна скульптура, але пов’язана вона була переважно з пам’ятниками царям і вищим сановникам. Високим мистецьким рівнем вирізнявся пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві (1888) Михайла Микешина. Скульптурне мистецтво західноукраїнських земель перебувало під значним впливом віденської, мюнхенської та римської художніх шкіл.
Помітний вплив на його розвиток справив краківський скульптор П. Філіппі після переїзду до Львова у 1860 р. Високою майстерністю та психологічним розкриттям образу виділялися К. Островський, Т. Баронич, О. Северин та інші, а в галузі монументально-декоративного мистецтва — Т. Рігер.Важливим видом образотворчого мистецтва залишався живопис. Побутовий жанр продовжували послідовники Шевченка М. Жемчужников, Іван Соколов та Костянтин Tpy- товський. В 70 — 90-х роках він став соціально насиченішим і рельєфнішим. Селянською тематикою в цей час захоплювався М. Кузнецов. Значних успіхів у розробці побутового жанру й краси української природи досяг К. Костанді. Його полотна «У хворого товариша», «Гуси», «Рання весна», «В люди» та інші стали окрасою національної культури. Художньою довершеністю позначені картини співця природи й народного побуту України М. Пимоненка. Серед його робіт найбільший успіх мали «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Проводи рекрута» тощо. Приблизно з 70-х років починає розроблятися міська тема. Побутові сюжети, а також героїка, волелюбність, нескореність і природний гумор притаманні полотнам Іллі Рєпіна «У волосному правлінні», «Вечорниці», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та ін.
Розвивався пейзажний живопис. Ним активно займалися В. Орловський, Є. Світославський, Г. Ладиженський та ін. Але вершиною пейзажного живопису стала творчість Сергія Васильківського, його близько 3,5 тис. полотен — це своєрідний гімн українській природі. Серед них почесне місце займають «Ранок», «Отара в степу», «Степ на Україні», «На Харківщині».
Менш поширений був портретний живопис, хоч і в цьому жанрі працювали митці, які вправно володіли художньою технікою, вміли глибоко проникнути у психологію образу. Це — Пимоненко, Констанді, Васильківський та інші художники. Батальний живопис започатковує Микола Само- киш своїм першим полотном «Повернення російської кавалерії після атаки під Аустерліцом».
Як і інші види мистецтва, живопис західноукраїнських земель зазнавав впливу художніх шкіл Австрії, Німеччини й Польщі, хоч у цілому він продовжував залишатися народним. Ліричністю й глибиною зображення вирізнялися картини К. Устияновича «Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела». Йому належить також вдало виконане полотно «Шевченко на засланні». Переважно портретним живописом займався Т. Копистинський, пейзажами — Т. Романчук. Почалась творча діяльність Івана Труша.
Розвивалося графічне мистецтво. Станковою графікою захоплювалися всі художники України, в тому числі Шевченко, Соколов, Жемчужников, Трутовський. Високого рівня досягла портретна графіка в роботах М. Мурашка, П. Мартиновича, О. Сластіона. В Одесі започатковується жанр карикатури. Його основоположник А. Красовський у 1874 р. організував видання серії карикатур «Одеська вудочка».