Навала орд Батия на Русь

Наприкінці XII — на початку XIII ст у сте­пах Монголи склалася сильна протодержава, яка за своєю соціальною сутністю була родо­племінною Велике й могутнє об’єднання мон­гольських союзів племен очолив Темучін, що 1206 р був обраний Чинпс-ханом (великим ханом) Майже одразу монгольська верхівка розпочала завойов­ницькі війни проти сусідів, загарбавши країни Середньої Азії 1223 р у битві на р Калці, недале­ко від пониззя Дніпра, 25-тисячне монгольське військо на чолі з Джебе й Субедеєм розгромило дру­жини південноруських князів, що навіть перед лицем грізної небезпеки не змогли переступити через власні егоїстичні інтереси й спільно вдарити на ворога То бу­ла лише розвідка боєм А через півтора десятиліття онук Чинпс-хана Батий, якому дід заповів похід на Захід і „подарував" ще не завойовану монголами Європу, розпочав вторгнення за Волгу

Наприкінці 1237 р величезне військо під прово­дом Батия (від 150 до 200 тис воїнів) вдерлося на руські землі Князі знали, що монголи готуються до походу, але, поглинені власними чварами, нічого не вдіяли, щоб об’єднати сили А під рукою Батия бу­ла не лише неймовірно численна, а й добре вишколена кіннота Нечисленні дружини руських князів, навіть за підтримки погано озброєного й наспіх зібраного міського ополчення, були не в змозі стримувати на­тиск ворога, що мав перевагу в кілька, а то й у десятки разів Руські люди доблесно билися з страшним во­рогом, завдаючи йому значних втрат

Спочатку, протягом кінця 1237 — зими й весни 1238 рр, монголи завоювали Північно-Східну Русь Були здобуті штурмом, розграбовані й спалені Рязань, Владимир-на-Клязьмі, Ростов, Углич, Твер та інші міста Майже всі їх мешканці були винищені завой­овниками

Майже рік потому (до весни 1239 р ) монгольські полчища пробули в південноруських степах, відпочив­ши й підгодувавши коней Далі вони вторглися на Південну Русь, захопили зненацька Переяслав і спа­лили його Потім ворог здобув Чернігів, оборону якого очолював князь Мстислав Ілібович „Перемо­жений був Мстислав, і безліч воїнів його побито було, і місто взяв (монгольський хан Менгу), і запа­лив вогнем",— з гіркотою зазначив південноруський книжник Далі Батий намірився захопити Київ На вимогу одного з його воєвод — Менгу-хана кияни відмовилися здати місто Менгу не наважив­ся на штурм Минув рік, і головні сили Батия облягли стольний град Руської землі Це сталося восени 1240 р

У Галицько-Волинському літописі збереглися вра­ження очевидця облоги Києва незліченним монгольським військом За скрипінням возів, ревінням верблюдів, іржанням коней ворога не було чути людських голосів Єдиний раз для штурму руського міста Батиєві довелося зосередити всі свої сили Як оповідає Псковський літопис, облога Києва трива­ла 10 тижнів і 4 дні А інший північноруський ЛІТОПИС

— Лаврентіївський — називає день здобуття мон­голами давньоруської столиці 6 грудня 1240 р

Головний удар Батий завдав з півдня, він припав на Лядські ворота Не зупиняючись ні вдень, ні вночі, монгольські тарани бухали в браму і стіни цієї фортеці, аж поки завойовники не змогли вдертися до міста Ярослава „Того ж року,— з сумом свідчить Лаврентіївський літопис, — здобули Київ татари[**] і святу Софію розграбували, і монастирі всі, й ікони, й хрести, і все узороччя церковне взяли, а людей ВІД малого до великого всіх убили мечем” Дуже мало ки­ян залишилося серед живих, та вони з часом зуміли відродити своє прекрасне місто

По здобутті Києва орди Батия ринули на захід Вони заволоділи Галицькою і Волинською землями й у середині 1241 р вторглися до Польщі та Угорщи­ни, спустошивши їх Але для завоювання Європи у Батия сил вже не вистачило надто великих втрат зазнало його військо на Русі

1242 р Батий припинив похід на захід і, вогнем і мечем знову пройшовши руськими землями, привів свої орди у Пониззя Волги Там монголи заснували свою державу — Орду (в історичній літературі во­на виступає звичайно під назвою Золотої Орди) Давньоруська держава перестала існувати На Русі встановилося важке й принизливе вороже пануван­ня Мине більше двох століть, аж поки Південна Русь звільниться від ординського панування, щоб по­трапити під владу інших чужинців польських королів і литовських князів