Національне відродження. Руська трійця

Внаслідок реформ та інших урядових заходів наприкінці XVII ст створення релігійного фонду підтримки сільських священиків, за­снування духовної семінари для уніатів у Відні 1774 р, відкриття греко-католицької духовної семінари у Львові 1873 р, створення при Львівському універ­ситеті, відкритому 1784 р, так званого Руського інституту / українська національна інтелігенція, що тоді рекрутувалася майже виключно з середовища гре­ко-католицького духовенства, піднялася до сприй­няття нових ідейних віянь Саме з її лав як найбільш освіченої суспільної верстви вийшли перші будителі національної свідомості західних українців

Перша хвиля національного відродження в Гали­чині була пов'язана з діяльністю перемишльського культурно-освітнього осередка, що сформувався нав­коло єпископів Михайла Левицького та Івана Снігурського у 20—30-х рр XIXct До цього осе- редка входили Іван Могильницький, Іван Лаврів- ський, Иосиф Левицький та ін Учасники гуртка виявили великий інтерес до вітчизняної історії, до життя народу, його мови й усної творчості, чимало зробили для піднесення українського шкільництва І Могильницький став автором першої в Галичині “Граматики” української мови (початок 20-х рр ) і наукового трактату “Відомість о руськом язиці ”, в якому доводив, що українська (“руська”, за його ви­значенням) мова започаткована ще в Київській Русі

Інтерес до національної історичної спадщини й мо­ви та усної народної творчості почали виявляти й представники духовенства на інших західноу­країнських землях Іоанникій Базилович, чернець Мукачівського монастиря, став автором першої нау­кової пращ з історії Закарпаття — “Короткого нарису фундації Федора Коріатовича” (Кошиці, 1799 — 1805 рр ), в якій документально обгрунтував авто- XTOHHiCTb закарпатських русинів як невід’ємної частини східного слов'янства Згодом (1843) фунда­ментальну шеститомну “Історію карпатських русинів” створив відомий учений-славіст і церковний діяч Ми­хайло Лучкай Він був також автором першої на західноукраїнських землях друкованої порівняльної “Граматики слов яно-руської мови” (Буда, 1830 р ), в якій подібно до перемишльських діячів висловлю­вався за церковно-слов’янську мову (в її карпато-українській редакції) як літературну мову закарпатських українців На Буковині першу спро­бу друкувати українські народні пісні кириличною азбукою зробив Іван Велигорський (1806) Проте на­ступні діячі на буковинській літературній ниві Гаврило Продан і Василь Фарлеєвич продовжували вжива­ти застарілу книжну мову Перша друкована на Буковині світська книжка “Псалми” В Фарлеєвича (1846) була написана, за висловом Юрія Федькови- ча, “мовою ченців XII ст ”

У 30 — 40 рр центром національного руху стає Львів, де діє громадсько-культурне об’єднання ро­мантиків “Руська трійця” Засновники об’єднання — Маркіян Шашкевич (1811 — 1843), Іван Вагилевич (1811 — 1866) та Яків !словацький (1814 — 1888), у той час студенти Львівського університету і одно­часно вихованці греко-католицької духовної семінарії Вони глибоко переживали територіальну розчлено­ваність України і щиро вболівали над гіркою долею народу

Засновники об’єднання, вбачаючи своє головне завдання в тому, щоб за допомогою друкованого сло­ва та літературної творчості рідною мовою “підняти дух народний, просвітити народ”, відкрити йому світ, допомогти усвідомити “гідність свою і свою силу” 1 тим самим підтримати і продовжити на галицькій землі справу, розпочату літературними діячами Наддніпрянської України, підпорядкували вирішен­ню цього завдання усю свою багатогранну, багато в чому піонерську діяльність Вони займалися зби­рацькою, дослідницькою, видавничою й публіцистичною діяльністю в сфері значного ком­плексу гуманітарних дисциплін (народознавства, фольклористики, мовознавства, пам’яткознавства, джерелознавства, археографи, історіографи, літера­турознавства), а також літературно-художньою та перекладацькою діяльністю Новаторським підхо­дом були позначені їхні виступи за утвердження національної літератури живою розмовною мовою і створення цією мовою шкільних підручників (на­приклад, “Читанка” M Шашкевича), проти латинізації письменства (брошура “Азбука і abeca- dio” M Шашкевича), спроби впровадження рідної мови в повсякденний ужиток інтелігенції, церковні проповіді, оспівування в літературних творах патріотизму, поетизація героїчних сторінок національ­ної історії

Визвольні мотиви у сконцентрованому вигляді знайшли своє відображення в підготовлених “ Русь-

кою трійцею” альманахах Особливо відзначився цим рукопис “Зорі” (1834), який через цензурну заборону не побачив світу Цими ж мотивами, хоч і в дещо приглушеному звучанні ( з огляду на цензу­ру), наскрізь пронизана і славнозвісна “Русалка дністрова” (1837) Ця перша народна книга, ластівка нової, демократичної культури на західноукраїнських землях, своєю формою (живою народною мовою, фонетичним правописом, “гражданським шриф­том і ще більше своїм змістом), тяжінням до традицій власної державності та політичної незалежності, воз­величенням національно-визвольної боротьби, поетизацією народних героїв (Морозенка, Довбуша, Бойчука, подвигів козацтва, учасників гайдамаць­кого руху) маніфестувала нескореність духу українського народу

Сміливий виступ авторів одразу проти усіх авто­ритетів — політичного, соціального й літературного — дав підставу І Франкові назвати цю книгу “яви­щем наскрізь революційним” Своїм змістом вона цілком відповідала тій міси, на яку чекав від спо­гадів про минуле M Шашкевич допомогти “воскресити в новій силі руську славу, руську власть'” Разом з тим це була перша в Україні книга, яка, за словами 1 Франка, вказувала “далекий ясний образ свобідної всеслов’янської федерації в освіті і спільній роботі політичній” Появу “Русалки Дністрової” прихильно зустріли однодумці “Руської трійці” Il вітали визначні національно-культурні діячі України (М Максимович, O Волинський, І Срезневський, T Шевченко, M Костомаров), представники поль­ської, чеської, сербської і хорватської громадськості Незважаючи на цензурну заборону, “Русалка Дністрова” поряд із “Кобзарем” T Шевченка стала духовним орієнтиром національно-патріотичних сил західноукраїнських земель на тривалу перспек­тиву

Підсумком патріотичної діяльності “Руської трійці” стало формальне визначення основних про­грамних засад українського національного руху в публіцистичній статті Я !словацького “Становище ру­синів в Галичині”, опублікованій німецькою мовою під псевдонімом Гаврило Русин у німецькомовному “Щорічнику з слов’янської літератури, мистецтва і науки” (Лейпціг, 1846 р ) Цими програмними по­ложеннями передбачалось піднесення українців Австрійської імперії до рівня інших національно відроджуваних слов’янських народів звільнення на­родних мас, передусім селянство, від гніту ДІДИЧІВ, бюрократи і лихварів, насамперед шляхом скасуван­ня панщини або заміни в чиншем, підняття середнього стану, піднесення промисловості, культури і законності шляхом поширення загальнокорисних знань рідною мовою, запровадження шкільної освіти рідною мовою, викладання української мови у вищих школах з ме­тою підготовки кадрів інтелігенції, здатної працювати в украінськомовному середовищі, розвитку літерату­ри, культивування історичних традицій, заснування журналів

Першими кроками діяльності в дусі цих програм­них засад були видання братами Яковом та Іваном Головацькими альманаху “Вінок русинам на обжин­ки” (Відень, 1846 — 1847pp ), який продовжував традиції “Руської трійці”, поява в середовищі ук­раїнських міщан Львова проекту заснування товариства “Руська матиця” для видання популярних книг для народу та його періодичного друкованого ор­гану “Галицька пчола” (1847), пожвавлення праці духовенства над заснуванням україномовних народ­них iπkiλ(1847)

Стаття Я Головацького, як і загалом діяльність “Руської трійці”, знайшла жвавий відгомін не тільки в Галичині, а й поза її межами Ii знали і схвалювали представники інтелігенції Буковини, серед яких по- ширювавася також альманах “Вінок русинам на обжинки” Знайомство з діяльністю “Руської трійці” сприяло формуванню літературних інтересів та визна­ченню патріотичного напряму творчості закарпатського письменника Олександра Духнови- ча (1803 — 1865) Багато спільного має, зокрема, його патріотична поезія “Вручаніє” (“Я русин бил, єсьм і буду”) з віршем M Шашкевича “Руська ма­ти нас родила” Визначною подією в культурному житті Закарпаття став вихід у світ його букваря “Книжица читальная для начинающих” (1847) Це була перша на Закарпатті книга, написана для наро­ду, і народною мовою Вона здобула велику популярність у краї, витримала кілька видань і була важливим засобом протидії політиці мадяризації що­до закарпатських українців

іаким чином, діяльність Нуської трійці запо­чаткувала еволюцію національного руху на західноукраїнських землях від вирішення наукових і культурно-мовних завдань до постановки завдань політичних і соціально-економічних