Напад Німеччини й оборонні бої 1941-1942 рр.

Те, про що люди боялися й подумати — вели­ку війну і велику біду, приніс їм світанок 22 червня 1941 р — день нападу Німеччини на Радянський Союз

Дуже важливе місце у планах німецького ко­мандування відводилося здобуттю у найкоротші строки України з її величезними сировиними ресур­сами й родючими землями Цим самим Гітлер та його кліка намагалися посилити свою воєнну еко­номіку, створити вигідний плацдарм для швидкої перемоги над CPCP і досягнення світового пану­вання За планом „Барбаросса" на Україну вдерли­ся 57 дивізій і 13 корпусів групи армій „Південь", їм протистояли 80 дивізій Київського та Одеського військових округів, перетворених після початку війни у Південно-Західний та Південний фронти Концентрація в республіці цього найчисленншюго радянського військового угруповання пояснюється вказівкою Сталіна про те, що саме південний захід буде метою головного удару німецької армії Нас­правді першого і найтяжчого удару німецька армія завдала на центральному напрямі Співвідношення у бойовій техніці було також на користь радянських військ Якщо в німців та їх союзників на південно- західному напрямі налічувалося 850 танків, 16000 гармат і 1300 літаків, то у радянської сторони відповідно ■— 5625, 17000 та 2700 Більше 80% цієї техніки було застарілих конструкцій

Орієнтовані на пристосуванство, політпрацівники про обстановку на місцях намага­лися доповідати у бадьоро-оптимістичних тональ­ностях, хоча війська вже з перших годин війни по­чали відступати по всьому фронту В оперативному зведенні генштабу на 22 00 год 22 червня станови­ще на фронтах зображувалося як відносно благопо­лучне, таке, що не викликає тривоги „Німецькі ре­гулярні війська протягом 22 червня вели бої з при­кордонними частинами CPCP, маючи незначний успіх на окремих напрямах У другій половині дня, з підходом передових частин польових військ Чер­воної армії, атаки німецьких військ на переважній протяжності нашого кордону відбито з втратами для противника"

У дійсності перебіг подій на радянсько-німець­кому фронті відразу набрав несприятливого для Червоної армії характеру Вже у перші години війни було втрачено, по суті, всю авіацію першої ліки — 1200 бойових машин Швидко просуваючись, німецькі війська займали один аеродром за другим, і перебазувати тилову авіацію часто було нікуди, доводилося самим іі нищити Армія невдовзі зали­шилася без прикриття з повітря В українському небі запанували літаки з чорними хрестами

Нечисленні вогнища оборони на кордоні де прикордонники трималися в надії на близький підхід основних сил, німецькі танки, не затримую­чись, обминали, прагнули якомога далі і скоріше пробитися в глиб радянської території Най­серйозніший опір виявили радянські воїни на різних ділянках недобудованого укріпленого району на но­вому кордоні, зокрема в районі Леско на р Санок (нині ця територія належить Польщі) Частина військ 17-1 німецької армії була затримана тут аж до початку липня 1941 р

Другого воєнного дня, згідно з директивою щойно створеної Ставки головного командування, відданою без врахування обстановки на фронті, мо- томеханізовані корпуси перейшли в контрнаступ у районі Луцьк-Рівне-Броди з метою розгрому 1-го танкового угруповання ворога Тиждень тривало це перше танкове побоїще Великої Вітчизняної війни, у яком} з обох сторін взяли участь дві тисячі танків Втрати радянських військ, озброєнних переважно застарілою технікою, співвідносилися з втратами противника як 20 1 3 4200 танків у них залишило­ся лише 737, та й з тих не всі були придатні до ви­користання

Так, уже на початковому етапі війни сталося найгірше — радянські війська залишившись без бойової техніки, піддалися настроям паніки та роз­губленості У фронтовому лексиконі з’явилися страшні слова „оточення”, „оточенці”, „котел” У ворожому кільці опинялися цілі дивізії, навіть кор­пуси

На той час із 170 дивізій діючої армії на ра­дянсько-німецькому фронті боєздатність зберігали тільки 70 Червона армія втратила за перші три тижні війни 850 тис чоловік, 3,5 тис літаків, 6 тис танків, 9,5 тис гармат Німецькі бойові втрати в живій силі були майже в 10 разів меншими Танкові армади ворога з автоматниками на броні, щільно прикриті з повітря авіацією, за лічені дні захопили Луцьк, Львів, Чернівці, Рівне, Станіслав (нині — Івано-Франківськ), Тернопіль, Проскурів (нині — Хмельницький), Житомир і вийшли на підступ до Києва, Одеси, інших життєво важливих центрів республіки

Драматичний характер подій на фронті ще більше ускладнювався через шоковий стан Сталіна та усієї кремлівської верхівки з приводу того, що сталося Сталін, за виразом Г Жукова, усвідомив усю фальш своєї передвоєнної політики і перші дні війни перебував у прострації Вождя і його оточен ня вразило те що Гітлер наважився на порушення пакту про ненапад, те, що Червона армія не змогла вистояти перед нападником У найкритичніший для країни день 22 червня він не дав згоди на свій вис­туп по радіо, не знайшовся, що сказати народу, і виступав Молотов У той самий пекельний ранок Сталін спочатку був відмовився і від поста голови щойно створеної Ставки головного командування Про стан вождя C Тимошенко згадував „Щоки запалі, неголені, очі тьмяні, хмільні Він сидів біля столу, як паралізований, повторював „Ми втрати­ли все, що нам залишив товариш Ленін, немає нам прощення “ Таким я його ніколи не бачив”

Отже, є підстави вважати, що в стратегічному керівництві країною і армією у перший тиждень війни сталася криза Основоположні державні за­ходи, які визначали характер життя й діяльності суспільства у воєнний час, з’явилися із значним запізненням директивний лист ЦК ВКП(б) партійним та державним властям прифронтових районів прийнято лише на 8-й день війни, Держав­ний комітет оборони утворено на 9-й, а Сталін на­решті виступив перед народом аж на 12-й день війни, коли німецькі війська вже заглибилися на ра­дянську територію на північному заході майже на 500 км, на заході — на 600 і на південному заході

— на 350 км

Отямлюючись від потрясіння, викликаного на­падом ворога, країна збирала сили для відсічі Гас­ло перших тижнів війни „Все — для фронту, все

— для перемоги'” відповідало найзаповітнішим на­строям народу

Зусилля мільйонів людей у війні не на життя, а на смерть мали бути належно зорганізовані й спря­мовані Зробити це мусила політична структура то­гочасного однопартійного суспільства — ко­муністична партія Вона уособлювала сталінську деспотичну командно-адміністративну систему, яка остаточно утвердилася і зосередила у собі всю вла­ду в країні Парадокс історичної ситуації полягав у тому, що система, яка внаслідок численних кричу­щих прорахунків та помилок авторитарної влади поставила країну перед безоднею, мусила тепер в умовах найгострішої воєнно-політичної кризи своїми нещадними, тоталітарними методами вряту­вати її від загибелі

314

Наступ Німеччини у 1941р

Першочергового значення набувало зміцнення Збройних сил Втрати, яких вони зазнали і від німецької агресії, і від сталінщини у довоєнні роки, були дещо компенсовані масовими патріотичними вчинками людей Водночас з мобілізацією на фронт більш як 2 млн жителів республіки (з них понад 200 тис добровольців) в Україні, за прикладом Москви і Ленінграда, з числа тих, хто не підлягав призову до армії, створювали формування народно­го ополчення та винищувальні батальйони для охо­рони прифронтового тилу тощо Поступово мирна інерція величезних людських мас уповільнювалася, стопорилася Багатомільйонний народ вступив у війну

Період з липня по вересень 1941 р в Україні був неймовірно тяжким для Червоної армії, яка в нерівних кровопролитних боях робила відчайдушні спроби затримати просування броньованих полчищ Багато її підрозділів і частин потрапляли в оточен­ня, втрачали зв’язки з вищим командуванням, сусідніми частинами, далеко не всім вдавалося з боями вирватися з оточення Більшість гинула або потрапляла у ворожий полон

Трагічні картини 1941 р і досі тривожать пам ять ветеранів, яким довелося пережити ли­холіття Один з них, полковник у відставці П Ко­валенко, згадував про серпневі події на Південному фронті „Всі дороги, ліси й переліски забиті війсь­ками, що відходять Армія починає втрачати облич­чя, організація порушується Розпорядження і на­кази, що суперечать одне одному, сипляться як з рогу достатку Відчувається якась загальна розгуб­леність і розпач, цілковита безпорадність”

Ставка верховного головнокомандування, гене­ральний штаб, командування напрямами й фронта­ми вживали всіх можливих заходів для переформу­вання та зміцнення боєздатності частин і з’єднань У бій кидали нові й нові сили Проте, незважаючи на контрудари радянських військ, ворог продовжу­вав, хоч і дещо повільнішими темпами, ніж у червні, просуватися в глиб території Після того як упав Західний фронт і німці захопили майже всю Біло­русію, вирішальні бої розгорнулися на житомирсь­ко-київському напрямку Мужньо трималися за­хисники Києва, оборона якого тривала з 11 липня до 26 вересня, та Одеси — з 5 серпня до 16 жовт­ня 1941 р

Надзвичайно складна обстановка виникла під Києвом Німці кинули на цю ділянку великі сили, передусім танки, авіацію Червона армія за допомо­гою місцевого населення більше двох місяців трима­ла там оборону Але в радянського командування не вистачало танків, літаків, резервів Найбільше бра­кувало хисту і волі керівникам оборони столиці Будь -які їхні рішення та кроки були позначені стра­хом перед Сталіним і прагненням уникнути відповідальності

У кінці серпня противник безперешкодно фор­сував Дніпро на північ і південь від Києва й розпо­чав операцію по оточенню міста Загроза наростала день у день Ось чому командування Південно- Західного напрямку, доповідаючи Ставці про стан справ, висловилося за негайне відведення військ з київського виступу „ Зволікання з відходом Південно-Західного фронту може призвести до втрати військ і величезної кількості матеріальної частини “ — писали Сталіну головнокомандую­чий цим напрямком C Будьонний і член військової ради M Хрущов Однак Сталін, пам’ятаючи неод­норазові й категоричні запевнення керівників обо­рони, що сил досить і Київ оборонятиметься успішно, і проявляючи властиві йому свавілля та во­люнтаризм, не взяв до уваги аргументованих до­казів Наказав „за будь-яку Ціну” утримувати Київ Під Києвом було втрачено чотири армії (принаймні півмільйона чоловік)

І все ж, якщо десь-таки вдалося „зачепитися” радянським військам у їх майже безпросвітному відступі й протриматися більше двох місяців, поста­вивши під сумнів бездоганно продуманий графік „бліцкригу” і здобуття Москви, то це було саме під Києвом І завдячувати тут слід безіменним героям- червоноармійцям і командирам

Наприкінці 1941 р німці окупували майже всю Україну, крім східних районів Харківської, Сталінської та Ворошиловградської областей, які тривалий час героїчно обороняли війська Південно- Західного та Південного фронтів

Добившись успіхів на вирішальних ділянках фронту — під Києвом та Смоленськом, німецькі війська почали масований наступ на столицю країни Але їхній розгром під Москвою (грудень 1941 — січень 1942 р ) означав крах плану „бли­скавичної війни”

На той час шляхом формування приблизно 400 нових дивізій було, по суті, компенсовано втрату кадрової армії, від якої залишилося всього 8% Хо­ча цим військам бракувало головного — озброєння й бойового досвіду, в Сталіна створилася чергова ілюзія високої боєздатності Червоної армії

За його вказівкою навесні 1942 р було розпо­чато ряд часткових, розрізнених, погано підготов­лених та недостатньо забезпечених наступальних операцій Але хіба армія могла водночас і наступати й оборонятися^ Протягом січня—березня 1942 р радянські війська вели криваві, але безуспішні бої за визволення Донбасу Невдало розвивалися воєнні дії й на північ та південь від Харкова Нез­важаючи на те, що частини Червоної армії прорва­ли тут лінію оборони противника, загальне співвідношення сил було не на їхню користь На клопотання головкома Південно-Західного на­прямку C Тимошенка, члена військової ради M Хрущова й начальника штабу І Баграмяна Ставка й особисто Сталін дозволили провести у районі Харкова велику наступальну операцію, що почалася в травні 1942 р Спочатку наступ розви­вався успішно але незабаром почав видихатися да­валися взнаки і погана його організація, й брак досвіду, і нестача бойової техніки Завдавши силь­ного удару, противник оточив три армії й тільки в полон захопив принаймні 240 тис червоноармійців та командирів

28 червня 1942 р великі танкові з'єднання во­рога у взаємодії з піхотою й авіацією (німецькі військові кореспонденти у захваті охрестили цю ар­маду „нестримний мастодонт") розпочали гене­ральний наступ на воронезькому напрямку — опе­рацію „Блау“ Просування на марші німецьких тан­кових колон, артилерії, вантажних машин з піхотою було помітним на відстані 50—60 км через неосяж­ну густу й темну хмару пилу, порохового диму і по­пелу палаючих сіл „Це стрій римських легіонів, пе­ренесений у XX вік для приборкання монголо- слов’янських орд'“ — торжествуючи, говорили німецькі офіцери Було прорвано фронт про­тяжністю 650 км і глибиною 150—400 км на південно-західній ділянці театру воєнних дій Ра­дянські війська з боями відходили

Знову, як і в 1941 р, в Червоній армії поряд з героїзмом та самопожертвою рядових воїнів мали місце безладдя й паніка, розгубленість командуван­ня і, як наслідок цього, марні спроби стабілізувати становище 3 болем у душі спостерігаючи події, O Довженко 12 липня 1942 р зробив у своєму фронтовому щоденнику такий гіркий, емоційно за­гострений запис „Вся фальш, уся тупість, усе без­пардонне й безтямне ледарство, увесь наш псевдо­демократизм, перемішаний із сатрапством — усе вилізає боком і несе нас, як перекотиполе, степами, пустелями І над усім цим — „Ми переможемо! “

У травні—червні 1942 р рухнув Кримський фронт Німцям вдалося захопити весь Керченський півострів На початку липня 1942 р, блоковані во­рогом із суші, моря та з повітря, після 250-денноі оборони за наказом Ставки залишили місто героїчні захисники Севастополя На кінець літа німцям вда­лося прорватися до Сталінграда та Головного Кав­казького хребта

Кульмінацію нових випробувань зафіксував відомий наказ № 227, підписаний Сталіним 28 липня 1942 р У ньому розвивалися далі положення іншого вкрай жорстокого наказу № 270 від 16 серпня 1941 р 3 одного боку, в умовах загальної розгубленості й сум яття суворі накази були не­обхідні А з другого — підкріплені правом розстрілу „в несудовому порядку", застосуванням загороджувальних загонів та штрафних ба­тальйонів, карною відповідальністю близьких ро­дичів „винуватців", вони сковували ініціативу ко­мандирів і нерідко прирікали на безплідну загибель цілі з’єднання, які з ходу кидалися в бій з боєком­плектом 4—5 снарядів на одну гармату, коли навіть гвинтівки мали не всі бійці, а їсти їм не було чого Полки зникали разом зі штабами За три-чотири дні боїв дивізія лягала на смерть

Із залишенням 22 липня 1942 р радянськими військами м Свердловська Ворошиловградської області закінчилися оборонні бої на території Ук­раїни

Постає запитання чи винна армія в цих пораз­ках'¹ Відповідь має бути однозначною Радянські війська, поставлені у неймовірно скрутне станови­ще згубними прорахунками та помилками політич­ного керівництва країни на чолі із Сталіним, сата­нинська воля якого паралізувала здатність і гене­ралів, і наркомів, і партійних секретарів до са­мостійних рішень та вчинків, мужньо й до кінця ви­конували свій обов’язок, залишалися вірними при­сязі

На кістках солдатів — героїв і мучеників 1941—1942 рр створювалися передумови перело­му в ході війни