Меседж 3 «Саме Сталін створив культ Шевченка в Україні»

Яна Примаченко

Формування образу Шевченка як «національного пророка» почалося відразу після його смерті. Більшовики лише використали «розкручений бренд» у бо­ротьбі за владу проти Української Народної Республіки (УНР).

Шевченко був похований 13 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі на Смолен­ському кладовищі. Завдяки клопотанням його близького друга Михайла Лаза­ревського у квітні 1861 року отримано дозвіл на перепоховання праху Кобзаря в Україні, згідно з його заповітом.

У ХІХ столітті упорядкуванням могили Шевченка займалися його родичі та громадські активісти. Її територія перебувала у віданні Канівської міської думи, 1869 року була передана в оренду, а згодом викуплена троюрідним братом поета - Варфоломієм Шевченком.

172 Аналіз цього російського меседжу див. на с. 28

173 Аналіз цього російського меседжу див. на с. 29 З 10 червня 1918 року рішенням Ради міністрів УНР могила Шевченка пере­йшла під опіку держави. Більшовики також прагнули використати мобілізацій­ний потенціал постаті поета для своїх цілей. Головним завданням більшовиків було «не допустити, щоб пам'ять великого співця батрацької долі була викори­стана для боротьби з робітничо-селянською владою».

Саме тут доречно згадати про українізацію, початок якій був покладений 1923 року. Вона стала результатом компромісу більшовиків з українськими есера­ми та соціал-демократами, також відомими як українські націонал-комуністи. Саме завдяки цьому компромісові більшовики, що прийшли в Україну як оку­панти, змогли здобути і утриматися при владі. Україна ж натомість дістала наці­онально-культурну автономію.

Сучасного вигляду меморіальний комплекс заповідника на території могили Тараса Шевченка набув наприкінці 1930-років. Але Сталін лише закінчив те, що розпочали робити українські націонал-комуністи. І зробив він це не з великої любові до українського народу. Просто після Голодомору, знищення україн­ської еліти та церкви потрібно було підтримувати ілюзію, що більшовицький режим «свій» для українського народу й опікується українською культурою. Сформований за часів Сталіна «канонічний» образ Шевченка нівелював наці­ональну та антиколоніальну тематику в його творчій спадщині.