Меседж 1в «Карпатська Січ - нацистська українська організація»
Іван Гоменюк
Територія сучасної Закарпатської області станом на 1918 рік належала до Угорського королівства Австро-Угорської імперії. Внаслідок цього місцеве населення - передусім українці, які становили більшість, а також словаки, євреї, румуни - зазнавало посиленого адміністративного та культурного тиску з боку угорської влади.
Після розпаду імперії місцеве українське населення виступало переважно за возз'єднання в одну державу з українськими землями, розташованими на північ від Карпатських гір. У січні 1919 року про таке возз'єднання ухвалено рішення на з'їзді представників громад регіону в Хусті. Тоді ж на сході Закарпаття виникає самопроголошена Гуцульська республіка, яка прагнула возз'єднатися з Західноукраїнською Народною Республікою. Але відсутність власних збройних сил у місцевих українців та слабкість українських держав по інший бік Карпат призвела до окупації регіону військами Чехословаччини та Румунії.
В цих умовах місцеві еліти та представники закарпатської еміграції в США погодилися на пропозицію чехословацької влади приєднати регіон до Чехословаччини. Місцеве українське населення було розділене за політичними симпатіями на три групи: прихильники української державності, прихильники повернення регіону до складу Угорщини та прихильники ідеї, що місцеве населення - частина російського народу. Для зміцнення своїх позицій, чехословацька влада постійно розпалювала ворожнечу між цими політичними течіями, діючи адміністративними та фінансовими інструментами. Крім того, на регіон впливали Угорщина та Польща. Вони мали територіальні претензії до Чехословаччини, тому посилено сприяли дестабілізації в сусідній державі.
Наприкінці 1930-х років політична боротьба в Чехословаччині значно посилилася. Політики Словаччини та Закарпаття вимагали від Праги виконання проголошених у 1918-19 рр. обіцянок про надання автономії.
Саме в цей час українські організації Закарпаття об'єдналися в єдину політичну силу - Українське Національне Об'єднання. Аналогічна концентрація політичних сил була і в чеських та словацьких землях республіки. Молоді патріотично налаштовані українці Закарпаття законно створили 1938 року Організацію народної оборони «Карпатська Січ». Вона допомагала чехословацькій армії захищати регіон від нападів угорських і польських терористів.Безумовно, Німеччина теж мала в регіоні власні інтереси, але місцеві українські політики діяли самостійно, а вплив на них Абвера чи інших структур Райху не підтверджують ніякі документи. Українці Закарпаття продовжували зберігати лояльність до Чехословацької Республіки, яка надала регіонові в жовтні 1938 р. обіцяну автономію. Лише після того, як 14 березня 1939 р. Словаччина оголосила власну незалежність, а 15 березня Німеччина анексувала чеські землі, парламент автономного регіону - Сойм - проголосив незалежність
Карпатської України. При цьому вже 14 березня почалася відкрита військова агресія Угорщини з метою окупації регіону. 14-15 березня Закарпаття захищали спільно чехословацька армія та «Карпатська Січ», потім до кінця березня окупації опиралися тільки вояки «Карпатської Січі», яка офіційно стала збройними силами незалежної української держави.
Гітлер таємно дав згоду на угорську окупацію Карпатської України, а Німеччина ніколи не підтримувала незалежність цієї держави. Ба більше, представники Райху вимагали не чинити опору угорській агресії. Своєю чергою, уряд Карпатської України просив про захист від вторгнення всіх потенційних союзників - як Німеччину, так і Румунію, Велику Британію, Францію та США. Знищення проголошеної легальним шляхом незалежності Карпатської України вітали як союзники Угорщини - Німеччина та Польща, так і СРСР. Варшава і Москва боялися незалежної української держави навіть такого невеликого розміру. Для Німеччини це теж було невигідно, хоча вона цілковито підтримала незалежність Словаччини. Окупація регіону Угорщиною відбувалася в атмосфері тотального терору і військових злочинів, кількість жертв окупантів обчислюється тисячами.