Меседж 2169 «Донбас і 'Новоросія' - це частина ‘русского мира'»
Геннадій Єфіменко
«Русский мир» - конструкт нового часу, який значною мірою повторює позицію керівних кіл Російської імперії до революції 1917 р. Тоді російські керівні кола під назвою «малороси» означували українців як складову частину російського («русского») народу, до якого зараховували також «великоросів» та «білорусів».
У тих умовах не могло бути й мови про означення території Донецького вугільного басейну російським чи українським.Коли владу захопили більшовики, стратегічно вони вбачали майбутнє в «злитті націй», що на підконтрольній їм території, знову-таки, означало зросійщення. Однак водночас більшовицьке керівництво усвідомило об'єктивність тенденції розвитку національних рухів, формально ці рухи не заперечувало і навіть використовувало їх до своїх цілей. Тому створена в добу Української Народної Республіки українська державність була збережена в радянській формі. Це стосувалося і території України, основним принципом формування якої став національний склад населення. Він на той час визначався за мовою. На більшій частині Донбасу переважали українці, тому ці території включено склад української радянської держави.
1920 р. через економічні чинники в Кремлі погодилися об'єднати увесь Донбас у складі радянської України. Однак уже в жовтні 1925 року заселені переважно росіянами терени Донбасу (Шахтинський округ), а заразом і Таганрозький округ, де більшість становили українці, передано до складу Росії. Сформований 1925 року кордон між Україною та Росією залишився незмінним до наших днів. Отже, якщо й була якась «історична помилка», то вона полягала в тому, що всупереч декларованим тоді принципам заселена переважно українцями Таганрожчина 1925 року була передана до Росії.
Перебування в складі СРСР, керівництво якого прагнуло перетворити Донбас на «плавильний котел» для творення «радянського народу» та вживало жорстких репресивних заходів проти українського руху, справді послабив український характер Донецької та Луганської областей, з територією яких нерідко і асоціюється термін «Донбас».
Але навіть після всіх асиміляційних заходів радянської влади абсолютна більшість населення цих областей за переписом 1989 року визнали себе українцями.Кирило Галушко
Якщо говорити про називання та хронологію історії Одеси, Катеринослава, Павлограда, Севастополя, Сімферополя, [на яких сучасна Росія будує тезу про «російськість» ледь не половини території України - «Юго-Востока» чи «Новороссии. - Ред.] та інших міст, тут виникає так звана «проблема Александра Македонського». А саме: що робити з численними «Александріями»? Наприклад, чи мають належати Македонії чи Греції Александрія Єгипетська в Єгипті чи Александрія Оксіана (на річці Аму-Дар'я в Центральній Азії)?
Якщо так, тоді Лондон (Лондініум) та Йорк (Еборакум), засновані римлянами, мають належати Італії, а Нью-Йорк (Новий Амстердам) - Нідерландам, а не США. Усі значні міста Латинської Америки мають належати Іспанії чи Португалії. І ці приклади можна нескінченно продовжувати.