Меседж 1[136] «Україна нехтує перемогою 1945-го року»
Олена Сороцинська
Відповідно до меседжів російської історичної пропаганди, в Україні «не цінують нічого, пов'язаного з Великою Перемогою»; навіть більше, «там отправляют в тюрьму за георгиевскую ленту, запрещают знамя Победы и поздравляют ветеранов ВОВ вместе с теми, кто стрелял им в спины во время войны»[137].
Натомість «людей, которые чтят Великую Победу, на Украине всячески запугивают, не дают им праздновать 9 мая, во время шествий «Бессмертного полка» националисты просто избивают «неугодных», а полиция задерживает всех, кто «посмел» надеть георгиевскую ленточку. Но люди все равно выходят на улицы 9 мая и поздравляют ветеранов»[138]. Деякі російські ЗМІ пишуть, що українців та росіян, як єдиний народ, розділяють на два ворожих табори: « В украинских школах детям преподают историю по украинским учебникам на украинском языке, насаждают ненависть к «москалям», общему советскому прошлому и нынешней России, называя ее «страной-агрессором»[139].8 листопада 2014 року російський ресурс «Военное обозрение» розмістив статтю «На руинах победы» авторства Олеся Бузини, де йдеться про те, що «на протяжении двух последних десятилетий в Победу откровенно плевали»[140]. Він також натякає на те, що Голова Інституту національної пам'яті Володимир В'я- трович, «который едва ли не больше времени проводит в США, а не в родной Украине», тільки й вичікує, щоб видати «циркуляр» про те, що «Великая и не Отечественная, а - миф, сказка»[141].
«Переписування» підручників історії, відмова від терміна «Велика Вітчизняна», заборона георгіївської стрічки, святкування 8 травня як Дня пам'яті та примирення «разом з усією Європою» - це, на думку апологетів російської пропаганди, «важная часть украинского каргокульта, позволяющая местным идеологам и всей националистической общественности считать себя Европой»[142]. Мовляв, колись українці разом із Росією скинули ярмо Польщі, а зараз ризикують розчинитися серед європейських країн, стати придатковою територією. Леонід Слуцький, голова Комітету Державної думи з міжнародних справ, зазначає, що «відмова» від святкування 9 травня Дня Перемоги на Україні - це «побочный эффект евроинтеграции» та «историческая амнезия»[143], а «киевские нардепы ведут себя как вассалы Запада, забывая при этом собственную историю»[144].