З листа Богдана Хмельницького до царя Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги козаків над польсько- шляхетським військом і про бажання українського народу приєднати Українудо Росії (8 червня 1648 р.)
Найясніший, вельможний і преславний царю московський, а нам всемилостивий пане і добродію!
Мабуть, з причин опікування божого сталося те, чого ми самі собі зичили і про що старалися, щоб часу теперішнього ми могли через посланців своїх доброго здоров’я вашій царській вельможності сказати і найнижчий поклін свій передати.
...Яму, яку вони (поляки) під нами були викопали, самі вони в неї провалилися, так що два війська з великими обозами їх поміг нам господь бог опанувати і трьох гетьманів живцем узяти з іншими їх сенаторами: перший — на Жовтій Воді, в полі, посеред дороги запорозької, — комісар Шемберк і син пана краківського ні з одною душею не втекли.
Потім сам гетьман великий пан краківський з невинним добрим чоловіком Мартином Калиновським, гетьманом польним коронним під містом Корсунем, обидва попали в неволю, а також усе їх кварцяне1 військо дощенту розбите...
Бажали б ми собі самодержця господаря такого в своїй землі, як ваша царська вельможність православний християнський цар... У чому запевняємо вашу царську величність, якби була на те воля божа і поспішність твоя царська зараз, не гаючи часу, на панство[XXXIII] [XXXIV] те наступати, а ми з усім Військом Запорозьким прислужитися вашій царській вельможності готові, до чого з найнижчими услугами своїми якнайпильніше себе віддаємо. А саме, якщо стане вашій царській величності чутно, що ляхи знову на нас схочуть наступати, у той же час чим швидше поспішайся з своєї країни на них наступати, а ми з божою допомогою звідси візьмемо. І хай здійснить здавна сповіщене пророцтво бог, якому, доручивши себе, ми самі до милостивих ніг вашої царської величності себе віддаємо. Дано з Черкас, червня 8, 1648. Воссоединение Украины с Россией, т. II, стор. 32—33. 27.