Жалувана грамота Петра І гетьману І. Скоропадському на вічне володіння маєтками на території Лівобережної України (травень 1718 р.)
Наша царська величність пожалували війська Запорозького обох боків Дніпра підданого нашого, гетьмана Івана Ілліча Скоропадського за його до нас... і до держави нашої вірні і щирі служби...
Дати йому, підданому нашому, гетьманові, і жінці його Настасії Марківні, і дочці його Уляні Іванівні, і нащадкам їх як чоловічої, так і жіночої статі у вотчину і вічне володіння невід’ємно названі нижче маєтки і двори, і інші угіддя, що знаходяться в Малій Росії, а саме: в полку Ніжинському, між ріками Десною і Сеймом, містечко Короп з фільварками і хуторами, що до нього належать, і з селами, що до тамтешньої ратуші несуть службу. У цьому ж повіті окремо три села: Краснопілля, Рождествене, Білку, а також четверте село в Бату- ринському повіті Городище з островом сінокосним, і з хутором Бахмацьким, що називається Поросячне, з лісами, і полями, і іншими угіддями, а також і з людьми, що до них належать, і млин на ріці Сейм на греблі Новомлинській, який (млин) на чотирьох жорнах стоїть; в полках Прилуцькому і Лубенському куплений ним самим, гетьманом, хутір, що стоїть близько Нової Греблі, і на тій греблі на ріці Узяці млини, а також до того згаданого хутора належні два села Сасиновку й Линовицю, волость Биківську, в якій є села: Вороньки, Веприк, Козацьке і до них належні присілки Красне, Усівку, Комишну, Білоцерківець, Биків з хутором Мокіївкою, з людьми, полями орними і степами сінокосними, до того ж два села — Євминку і Рудовоку з усім, що до них належить; у Глухові двір, гетьманам належний, на якому він, гетьман, і нині перебування має і більшу частину (якого) до особистого своїм коштом він як землі, так і будівель приєднав; а також за містом на Красній Гірці хутір з городами, ним, гетьманом, купленими і побудованими, і належним до нього селом Кучерівкою з присілками Потапівкою і Опичем; у Стародубівському полку волость Ропську, в якій є ниж- чезаписані села: Новий і Старий Ропськ, Лобанівка, Тимоновичі, Карповичі, село Бруновичі з слободою Солов’ївкою, село Хоромне з присілком Кропивкою і млином, що прозивається Черемисівсь- ким, і іншими, шо в тій волості при селах є, млинами, з людьми, лісами, орними полями, сіножатями і іншими угіддями, що за стародавнім розмежуванням до тої волості належать; а до того ж і греблю на ріці Снові його, гетьманським, коштом знову збудовану; ще в місті Чернігові двір великий, на пляцах ним, гетьманом, куплений з фільварком, купленим же на Бобровиці з полями орними, до згаданого двора належними, а також і тими, що під Полуботками перебувають, і з сіножаттю за рікою Десною, на луці, якою він, гетьман, здавна володіє; та зверх цього дані йому, гетьманові, раніше, за службу, в полку Чернігівському села: Вихвостів, Бурівку з слобідкою Дроздовицею, і під самим містом Черніговом: Полуботки з Півнями, млином, купленим ним, гетьманом, на ріці Білоусі, шо називається Отроховицьким, село Ваганичі з двома слобідками, шо називаються Білоус і Володимирівка, ним же самим, гетьманом, куплені, з належним до цього (села) млином на три жорна, що стоїть на ріці Білоус, з людьми, з полями орними, лісами і іншими угіддями. І для більшої царської величності до нього, гетьмана, милості і вічного і невід’ємного йому, і жінці йото Настасїї Марківні, і дочці Уляні Іванівні, і їх нащадкам чоловічої і жіночої статі на володіння вищезазначеними маєтками, дворами і млинами з людьми і з усякими угіддями повеліли ми, великий государ, дати йому нашу, царської величності, наймилостивішу жалувану грамоту на підтвердження і на пам’ять нащадкам роду його, щоб, дивлячись на це, і спадкоємці його, таким же чином, як і він, гетьман, нам, великому государеві, вірно і щиро служили. І так ми, найсвітліший і держав- ніший великий государ, цар і великий князь Петро Олексійович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець, у цій нашій, царської величності жалуваній грамоті вищеназвані маєтки, містечко Короп і інші волості, села і присілки, двори, хутори, млини з усіма, шо там є, підданими людьми і належними до них орними полями, сінокосами, степами, і лісами, і всіма іншими угіддями, від нас, великого государя, йому, гетьманові, даними, як також і ним купленими, як про це в цій грамоті вище цього пойменно записано, йому, вірному підданому нашому, гетьманові Іванові Іллічу, і жінці його Настасії Марківні, і дочці його Уляні Іванівні, і їх нащадкамчоловічої і жіночої статі утверджуємо в вічне невід’ємне володіння; вільно йому, гетьманові, і жінці його Настасії Марківні, і дочці його Уляні Іванівні, і їх нащадкам ними завжди володіти і за своїм розсудом їх продавати, заставляти, в чому їм ніхто ніякої перепони чи перешкоди чинити і тим чи іншим способом вищевираженому нашому зволенню протилежне чинити хай не сміє. На підтвердження всього цього ми, великий государ, цю нашу жалувану грамоту нашої царської величності, власного рукою підписали і нашою державною печаткою ствердити повеліли.
Источники малороссийской истории. M., 1859, ч. II, стор. 284—286.
61.
Еще по теме Жалувана грамота Петра І гетьману І. Скоропадському на вічне володіння маєтками на території Лівобережної України (травень 1718 р.):
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -